Працюєш, працюєш — до кривавого поту.

Попадеш у суд – будеш худ.

Приложи руку, бо рука не кума.

По роботі пізнати майстра в турботі.

Погнало горе до моря пити.

Плаче кривавими сльозами.

Пізнають хлопці і в драній сорочці.

Плачу, аж хата ходить.

Плаче, як риба в неволі.

Пиши пропало, а читай не вернеться.

Пропав, як у воду впав.

Пропав, як сіль у воді.

Пропав, як собака в ярмарку.

Пропав, як сірко на базарі.

Плив, плив, та на березі й утонув.

Переплив море, а в калюжі втопився.

Пам'ятатимеш до нових віників. 

Пани ж наші голоколінці, ми в шинок, а ви навздогінці.

Пани повзувані, сліди ваші босі.

Пан що хоче, те й робить.

Панщина, як гадюка, життя наше отруїла.

Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням.

Пихи на три штихи.

Панам косять, а собі хліба просять.

Панська воля — панська й сила.

Піду, куди очі дивляться.

Пар костей не ломить. 

Паршива вівця все стадо запоганить. 

Перемелеться лихо - добро буде. 

Під лежачий камінь вода не тече, 

Піймав куцого за хвіст. 

Після бійки кулаками не махають. 

Пішов по шерсть, та повернувся острижений. 

Під чорним лісом спіткався чорт з бісом.

Попові дать, а де собі брать?

Плаває, як вареник у маслі. 

По бороді текло, а в роті сухо було. 

Поживемо - побачимо. 

Поки є люде, поти се буде.

Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки.

Піду світ заочі.

Пішечком з мішечком.

Пустив бог Микиту на волокиту.

Побачим, що буде з нас,— чи торба, чи мішок!

Помалу їдь, то далі будеш. 

Поможе, як мертвому кадило. 

Попи самі дурні і нас дурять.

Попа та дурака в передній куток саджають.

Попав пальцем у небо. 

Поспішиш -людей насмішиш. 

Почав обід - мовчу, як кіт. 

Правда очі коле. 

Правда світліша за сонце.

Правда — як олія: скрізь наверх спливає.

Прийде коза до воза. 

Про вовка помовка, а вовк до хати. 

Продав кота в мішку. 

Пропало, як з воза впало. 

Проти сили і віл не потягне.

Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.

Посиди, смутку, в кутку.

При нещасті і розумний подурнішає.

Прибудь, щастя! Розум буде.

Панські закони — павутиння, в котрім муха плутається, а джміль пролітає.

Поплатиться не сват, а той, хто винуват.

Розумній голові досить двох слів. 

Рада б душа в рай, та гріхи не пускають. 

Раз добром налите серце, вік не прохолоне.

Раз, та гаразд. 

Робить, як мокре горить. 

Робота не вовк, в ліс не втече. 

Родичів багато, та ніде пообідати. 

Розум – скарб людини.

Розуму і за гроші не купиш.

Розум усе здержить, посуне й піднесе (допоможе).

Розуму – хоч лопатою горни.

Рот не город - не загородиш. 

Раз добром налите серце вік не прохолоне.

Рідний край — земний рай.

Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.

Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.

Сам у неволі, а мрії на волі.

Сади деревину - будеш їсти садовину. 

Сиди, вусе, тихо, як бороду голять.

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Сльози як перли!

Сонце за гору, а він в дюру.

Сказав, та не зав'язав. 

Сказане слово - срібло, а мовчання - золото. 

Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить. 

Слова щирого вітання дорожчі за частування. 

Слово - не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати. 

Слово не полова, язик не помело. 

Слово не стріла, а ранить глибоко. 

Смирився паче вовка.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха. 

Сонця в мішок не зловиш. 

Сам собі пан. 

Свої люди - помиримось. 

Своя губа ближче. 

Семеро одного не ждуть. 

Сила та розум – краса людини.

Силою не бути милою. 

Ситий голодному не товариш. 

Сила солому ломить.

Сильна вода греблю рве.

Сирая земля, ти не мати моя.

Срібло-злото тягне чоловіка в болото.

Срібло — чортове ребро.

Сказаного і сокирою не вирубаєш. 
Скачи (роби), враже, як пан каже.

Сосниця — розкішниця, великі вжитки: кругом вода, а середині біда.

Старший Галич відо Львова.

Скільки вб'єш, стільки й в'їдеш. 

Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться. 

Совість спати не дає.

Совість гризе без зубів.

Страшно буває тому, в кого совість нечиста.

Старий кінь борозни не зіпсує. 

Старий кіт, а масло любить. 

Старого лиса не виманиш з лісу. 

Страх має великі очі. 

Стук-грюк, аби з рук. 

Сльоза хоч рідка, та їдка.

Суддя в суді — що риба в воді.

Судить по-людськи, розсудить — не тямиш по-яківськи, каже, що по закону.

Свій суд коротший.

Суд не заклика, та й не випуска.

Скачи діда за кавалок хліба.

Сорочки на хребті нема.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Стережись біди, поки її нема.

Сила закону не знає.

Суд сквапливий рідко буває справедливий.

Суддя, як тесляр: що схоче, те і вирубає.

Своя рука владика.

Суддя праведний — мур кам’яний.

Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.

Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.

Того руки не болять, що уміють.

Торба мені жінка, кий у мене братом!

Так, що тільки кривавії не ллються.

Тріщи не тріщи, вже минули водохрещі.

Такий жвавий, як біс уночі.  

Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що.

То звір, йому не вір.

Там добре, де нас нема. 

Твердий як скеля, міцний як дуб.

Терпи, козаче, отаманом будеш. 

Тепле слово і в мороз зігріє. 

Тепле слово і кішці приємне. 

Терпен – спасен.

Тільки тії й волі, що крикнуть у полі.

Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.

Тиха вода греблю рве. 

Тиха вода людей топить, а швидка - тільки лякає. 

То ж тільки піп та півень такі дурні, що до світа співають.

Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.

Труд чоловіка годує.

Туди гладь, куди шерсть лежить.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

Трудяща копійка годує довіку.

Тілько теє не минеться, як горенько йметься.

Трудно вийти з біди, як каменю з води.

У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить.

У Полівці хліб по копійці, а в Перекопі хліб по копі.

У сльозах хустку випере, а на грудях висушить.

Упав у тісну діру.

У Попівці люди по копійці, а в Конотопі — по копі.

У ремісника золота рука.

Усяке діло майстра боїться.

У страху очі великі. 

Усього буває на віку - і по спині, і по боку.

У тихому болоті чорти плодяться!

Ухопив місяця зубами. 

У чужій кошарі овець не розведеш. 

У своїй справі сам не суддя.

У суд іде тако, а з суду інако.

Фабрикувати — не хліб жати.

Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає.

Хто рано встає, тому щастя є.

Хазяїн на чуже рота роззявив.

Хоч гріха вкушу, а свого не облишу.

Хіба все те вовк, що сіре? 

Хліб їж, а правду ріж. 

Хліб-сіль їж, а правду ріж.

Хліб та вода - козацька їда. 

Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять.

Хусти поперем, як три дні панщини відбудем ( хусти — білизна).

Хоч бачить око, та зуб не йме. 

Хоч біс, аби яйця ніс. 

Хоч близько, та слизько. 

Хоч гірше, аби інше. 

Хоч долі, аби у своїй волі.

Хоч і слина гола, аби своя воля.

Хоч дурний, та хитрий. 

Хто в ліс, а хто по дрова поліз. 

Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. 

Хто знав стид, той має совість.

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.

Хто в світі не бував, той і дива не видав.

Хто меч підійме, той від меча й загине. 

Хто мовчить, той трьох навчить. 

Хто знання має, той і мур зламає.

Хто хоче багацько знати, тому треба мало спати.

Хто як постелить, так і виспиться. 

Холодним словом серця не запалиш. 

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. 

Хоч річка і невеличка, а береги ламає. 

Хто змок, той води не боїться. 

Хоч торбу на плечі та під монастир!

Хто нужди не бачив, той щастя не знає.

Це ще вилами по воді писано. 

Цей і на лету хапа.

Цяця, цяця та в кишеню. 

Цупить та тягне — волики йдуть.

Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв.

Цар повелів, а бояри засудили.

Цар — як кабан, а цариця — як печериця.

Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять.

Це брехенька — моя ненька.

Черв’як серце точить.

Чоловік без пригоди не живе.

Час- це гроші. Через дорогу навприсядки. 

Час на часу не стоїть

Часок у добрі побудеш — все горе забудеш.

Через золото сльози ллються.

Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

Чеши дідька зрідка, щоб не задернути.

Чиє б нявчало, а твоє б мовчало. 

Чим більше науки, тим довші руки.

Чоботи нові, а підошви голі.

Чого сам не любиш, того і другому не чини.

Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай.

Чоловік без волі, як кінь на припоні.

Чорт йому вір, то звір: не вкусить, так зляка.

Чуже чужим і пахне.

Чує дзвін, та не знає, звідки він. 

Чужа душа - темний ліс. 

Чужа хата - гірше ката. 

Чужий кожух не гріє. 

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі. 

Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).

Частіш: хто робить,— голий ходить.

«Чия справа?» — «Війтова!» — «А хто судить?» — «Війт!»

Шабля ранить тіло, а слова душу. 

Швидкий, як мотиль.

Швидкий, і пуги не треба.

Шкурка вичинки не варта. 

Шукай вітру в полі.

Щастя переходя живе.

Щастя як трястя; кого схоче, того й нападе.

Щастя без розуму — торбина дірява.

Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.

Щастя з нещастям в їдних санях їздять.

Щирая правда всюди куток знайде.

Що маєш робить, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти, то з’їси завтра.

Щедрий на батьківські гроші. 

Шкура ближче від сорочки.

Щоб чорт та богу молився!

Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі.

Що мені нині, то тобі завтра.

Щодень бога хвалить і щодень людей дурить.

Що я, дурніший від попа?

Що з воза впало, то вже пропало.

Що в воду впало, то пропало.

Що бог не дав, то все в торбу. 

Що по тій честі, як нічого їсти.

Що написано пером, того не виволочеш волом. 

Що сіре, те й вовк. 

«Що старше від розуму» – «Увага!».

Що хатка, то інша гадка.

Що за сон, як у головах шапка!

Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом.

Язик без кісток, що хоче лопоче. 

Язик до Києва доведе. 

Як відкусиш багато - ковтнеш мало. 

Як гукнеш, так і відгукнеться. 

Як дбаєш, так і маєш. 

Яке коріння, таке й насіння. 

Як з неба впав. 

Який їхав, таку й здибав. 

Який Сава,така й слава. 

Який харч, така й робота. 

Як кіт наплакав. 

Як корова язиком злизала. 

Яка земля, такий і хліб.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.

Ясла до коней не ходять. 

Як овечка: не мовить ні словечка.

Як на шурупах ходить.

Як добрий став — риба буде; а стече став — болото буде.

Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають.

Який цар, така й орда.

Як, лютий, не лютуй, а на весну брів не хмур.

Як упав, то й пропав.

Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл при­стає, то в чумака й ума не стає.

Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай.

Як часто не доїси, то й святих продаси.

Як піде горе зрання, то аж до смеркання.

Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся.

Як почалась тяганина — не раз упріла в мене чуприна.

Українські народні приказки та прислів`я. Частина-1.

Українські народні приказки та прислів`я. Частина-2.

	Tweet	Нравится

Комментарии

Добавить новый

Оставить комментарий

Имя: Email:  не уведомлятьуведомлять Веб-сайт: Тема: UBB-Код:         -цвет-aquablackbluefuchsiagraygreenlimemaroonnavyolivepurpleredsilvertealwhiteyellow -размер-крошечныймаленькийсреднийбольшойогромный     Пожалуйста, введите проверочный код, который Вы видите на картинке.

3.26 Copyright (C) 2008 Compojoom.com / Copyright (C) 2007 Alain Georgette / Copyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved."