Українська народна казка «Кравець та вовк».

Всё для детей - Украинские народные сказки

12.03.2011 22:34

Було то колись давно. Бідний вовк ніяк не знайде собі їжі, вже трохи не здохне, ледве ходить. Ось іде він дорогою і раптом знайшов те, що чоловік загубив. Вовк зрадів і хотів їсти, і надумав, що як із'їсть він сало, то воно ж солоне, то буде пить хотіть. Та й каже:

— Піду я вперед нап'юсь, а тоді буду їсти.

Поки сходив вовк до річки та од річки, а тим часом чоловік оглядівся, аж нема сала, вернувся назад і знайшов його та й забрав. А вовк прийшов од річки, аж нема вже сала. Він і каже:

— Дурний я, нерозумний, хіба хто, не ївши, п'є?

Іде вовк дорогою та й плаче. Коли дивиться, над яром баран пасеться. Він пішов до того барана та й каже:

— Я тебе з'їм.

Баран злякався та й відповіда йому:

— Як надумав мене їсти, то ставай, вовче, над кручею і роззявляй рота, я сам тобі у рот і ускочу.

Баран далеко одійшов та як розженеться, та як дасть,— вовк так і покотився із тієї кручі.

Сів вовк та й плаче:

— Дурний я, де б так, щоб живе м'ясо само тобі в рот ускочило?

Іде знов вовк, дивиться — на городі попова кобила пасеться, він і каже:

— Аж ось я і поживлюся.

Підходить вовк до кобили та й каже їй:

— Кобило, я тебе зараз з'їм.

Кобила йому і каже:

— Вовчику-братику, як надумав ти мене їсти, то починай іззаду, і їж, а я буду пастися і все буду мнять. І ти ситеньким закусиш.

Вовк послухався - як ухватить кобилу за хвіст, кобила як дасть задом, бідний вовк аж покотився. А кобила побігла додому, тільки пилок схватився.

Бідний вовк сів та й знову плаче і каже:

— Який же я дурний, чого я не починав оту кобилу з голови їсти?

Іде все вовк та й плаче, що ніде не знайде собі їжі. Коли дивиться, іде кравець. Він собі дума: «Оце вже із'їм цього чоловіка». Підходить він до кравця та й каже йому:

— Я тебе із'їм, чоловіче.

Чоловік злякався та й каже вовку:

— Як надумав мене їсти, вовче, то дай я тебе зміряю, скільки аршинів, а тоді будеш їсти.

Вовк і каже кравцю:

— На, міряй.

Чоловік узяв за хвіст вовка та як закрутив та й давай його мірять уздовж та впоперек, і приказує:

— Аршин уздовж та впоперек!

Міряв до того, що аж хвіст у руках остався. Бідний вовк побіг до своїх товаришів та й став їм розказувать, як кравець міряв. Вовки йому кажуть:

— Давай гнаться.

— Давай.

Женуться вони за тим кравцем, скоро вже й доженуть. Кравець злякався, давай тікать собі у село, а село було то далеко, і вовки скоро доженуть. Чоловік побачив дерево та скоріш на дерево. Як прибігли вовки до цього дерева, давай його гризти, але нічого не помоталося, тоді один вовк каже:

— Давайте один вовк стане, а на його другий і так далі, аж поки достанем.

І спіднім став той вовк, що чоловік його міряв. І стали вони такою драбиною і достають чоловіка, от верхній вовк і каже:

— Ану, добрий чоловіче, вставай!

Кравець злякався та й каже:

— Вовчики-братики, дайте я хоч табаки понюхаю.

Вовки кажуть кравцю:

— Нюхай.

Тіки понюхав та й каже:

— Пчхи!

А спідньому вовкові вчулося: «Аршин вздовж та вшир!» Спідній як присяде, а вони всі як груші покотилися і побігли, тільки пилок схвачувався.

А чоловік зліз з дерева та й пішов собі помаленьку.