Українські народні казки

Сидить лисиця і їсть рибу. Назустріч їй ведмідь:

— «Здоров, кума! Де ти рибки наловила?»

— «Он там на річці; піди й собі налови».

 

Ведмідь пішов на річку, опустив хвіст у воду і приговорює:

— «Ловись, рибка, маленька й велика».

А лисиця своє:

— «Мерзни, мерзни, ведмежий хвіст».

А ведмідь говорить:

— «Що ти, кумо, там говориш?»

— «Я говорю: ловись, рибка, маленька й велика».

 

Сидів, сидів ведмідь, став тягнути хвіст; тягне, тягне — ніяк не витягне. І говорить:

— «От багато риби начіплялось на хвіст».

 

А лисиця побігла на село, скликала мужиків та бабів:

— «Ідіть на річку ведмедя бити».

Баби прибігли з лопатами і вилами, з топорами і почали бить ведмедя. Били, били і лапу одбили.

 

Ведмідь пішов у ліс, виламав велику палку і зробив собі костиль, йде в село до баби і приговорює:

            — Іду, бреду на сосновім костилі,

На дубовій палці.

Йде й приговорює:

            — Усе село спить,

Уся вода спить,

А одна баба не спить,

На моїй шкурі сидить,

Моє м'ясо варить,

Мою шерсть пряде.

 

Підійшов ведмідь до дверей і стукає колодкою:

— «Отвори, бабо, оддай мою лапу!»

 

Баба злякалась, відкрила підпілля, погасила вогонь, відкрила двері і сіла на піч. Ведмідь увійшов і впав прямо в підпілля. Баба зачинила двері і пішла в село кликати мужиків. Мужики прийшли й почали бити ведмедя. Били, били і хвіст одбили.

            Ведмідь без оглядки побіг у ліс; а баба стала жить-поживать і добра наживать.

 

Рейтинг:  4 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда не активна