Українська народна казка «Як бідняк чорта обдурив».

Всё для детей - Украинские народные сказки

13.03.2011 01:12

Жив собі якось бідний чоловік, було в нього багато дітей. Поки діти були малі — й журу мав малу. Та коли діти підросли, стали багато їсти — чоловік впав у тяжку біду. Ніяк не міг для всіх хліба заробити. А тут кожного ще й одягнути дітей та й себе треба.

Подався бідний чоловік в світ шукати такого заробітку, щоб можна було прогодувати дітей. Ходив, ходив, але роботи такої ніде не знаходив.

«Ех,— думає собі,— хоч би в чорта знайшлася робота — й до нього б я найнявся!»

При цих думках назустріч іде високий, вусатий чолов'яга. А то був не чоловік, а сам чорт.

— Куди йдеш, чоловіче? — питає його чорт.

— Шукаю заробітку, бо дуже бідую з сім'єю, - відповіда чоловік.

— Я тобі роботу дам! Та спершу нам треба вогонь розпалити, щоб зварити їжу. Іди в ліс і принеси дуба, та побільшого.

Відчув чоловік, що тут щось неладне, та все ж пішов в ліс. Хотів втекти, та подумав, що чорт все одно його знайде.

Став на краю лісу, пробує вирвати дерево — та де там! Воно й не ворухнуло гіллям. Став тоді чоловік кору з дерева обдирати. Обдирав-обдирав, а потім взяв мотузяку й почав нею обв'язувати дерева. Прийшов у цей час чорт і питає бідняка:

— Що ти робиш?

— Хочу весь ліс тобі на вогонь принести. Не буду ж я тобі по деревинці носити.

Налякався чорт, вирвав сам дерево, взяв на плече та й пішов. Почвалав за ним і чоловік.

Наварили вони їсти, поїли й каже тоді чорт чоловікові:

— А тепер давай з тобою битися. Виломи собі палицю, а я виломлю собі.

Виломив бідняк в кущах жердину, чорт вирвав із землі ціле величезне дерево, розмахує ним у повітрі, наче розгон набирає.

— Я не хочу битися на полі. Хочу битися тільки в хаті! —каже чортові чоловік.

Чорт нічого не міг проти цього сказати. Згодився. Але зайти до хати з деревиною чорт не може — деревина його не вміщається. Тим часом бідняк давай періщити його жердиною. Пищить, верещить чорт, просить пощадити. Пошкодував його чоловік та й відпустив.

На другий день послав чорт чоловіка по воду. Та дав таке відро, що той ледве його порожнє доніс до криниці. Думав бідняк, думав, що йому робити, й почав обкопувати криницю. Бачить чорт, що чоловік забарився, й подався його розшукувати. Прийшов і бачить — чоловік обкопує криницю. Та й питається в бідняка:

— Що це ти робиш?

— Та видиш, що криницю обкопую! Що мені ходити весь час з цим відерцем по воду, коли я можу цілу криницю на місце принести!

Налякався знов чоловіка чорт, взяв сам відро, черпнув води й поніс. За ним пішов і чоловік.

Ліг чоловік увечері спати й чує — чорти раду радять. Каже старший чорт, що до нього чоловік найнявся на роботу, що тепер його ніяк не позбутися. Треба його забити.

Домовилися чорти, що опівночі, коли чоловік буде міцно спати, разом заб'ють його.

Коли чорти й собі полягали, бідняк встав, поклав замість себе поліняку та й заховався в кущах. Рівно опівночі чорти встали, взяв кожен по дрюку й почали дубасити по поліняці, думаючи, що це чоловік. Били, били, нарешті подумали, що чоловік уже мертвий, кинули дрюки та й полягали спати. Чоловік відкинув поліняку набік і знову ліг на своє місце.

Вранці чоловік встає, а чорти ні живі, ні мертві, так налякалися вже його. Дивляться, а на чоловікові ні садна, ні синяка.

— Що тобі снилося? — питають в нього.

— Снилося, наче мене хтось гладить.

В переполосі питає чорт чоловіка, чи не хоче він уже йти собі додому.

— Хочу! — відповідає бідняк.

— А що ми тобі винні? – питають чорти.

— Ви мені повинні дати мішок грошей. Та такий, який тільки мій ґазда може понести.

Насипали чорти мішок золота, кинув собі старший чорт на плечі й мчить, щоб чим скоріше позбутися чоловіка. Бідняк ледве встигає за тим чортом.

Став чорт перед хатою бідного й чує лемент дітвори та питає бідняка:

— А то що діється в твоїй хаті?

— То мої діти хочуть шкуру з тебе здерти.

Налякався чорт, кинув мішок і давай втікати.