Байка «Свекрова наука».
Давно це було. Один батько віддав свою дочку заміж на друге село. І стала вона ледачою невісткою — як звикла у свого батька. Вона дуже довго спала й нічого по хазяйству не робила. От свекор і думає: «Треба навчити її працювати».
На другий ранок свекор і говорить всій сім`ї:
—Сьогодні буде снідати той, хто що-небудь допоміг у господарстві.
І виявилося, що всі що-небудь та робили, а невістка — нічого, тому їй було соромно сідати снідати.
Наступного дня невістка встала раненько, прибрала кімнату, позамітала. А свекор знову повторює:
—Сьогодні буде снідати той, хто що-небудь допоміг у господарстві.
І невістка перша вигукнула, що вона замела хату. Цього разу свекор запросив І невістку снідати. Так вона почала працювати, бо знала: як нічого не зробить по дому, то їсти їй не дадуть і буде вона голодна сидіти.
Через деякий час їде батько дівчини, подивитися, як живе дочка. А дочка в цей час була надворі і, побачивши батька, попередила:
—Тату, ти зроби що-небудь, бо не дадуть їсти.
Батько, недовго думавши, набрав дров і вносить у хату. Свекор здивувався спочатку, а потім здогадався, що це батька попередила дочка, усміхнувся й підтвердив:
—У нас тільки той їсть, хто робить.
Так-то й воно повелося.
