Поблизу нашого села (це як їхати на Зелене) є могила, що здавна прозивається "Роблена". Переказують старі люди - колись на тій могилі стояла батарея Богдана Хмельницького. Там же таки біля могили й хутір його був.
Одного разу на Богданів хутір налетів пан Чаплинський. А Богдан саме тоді у якомусь воєнному поході перебував. Ну і наробив клятий лях Богданові збитків - хутір його спалив, сина забив, а жінку його, Марину, викрав і повіз до Києва, щоб звінчатися з нею. Та тільки архієрей не насмілився. "Боюсь, - каже, - Богдана. Розбий, - каже, - його до ноги, тоді повінчаю".
Як дізнався про це Богдан Хмельницький, пішов одразу війною на пана Чаплинського, та, видно, сили в нього було малувато на той час. Розбив його Чаплинський в бою, взяв у полон і посадив у темницю. Но був у Богдана, у Хмельницького, один вірний товариш з українців. Якийсь кухар...
Підкопався цей український чоловік під темницю, визволив Богдана з неволі, дав йому коня:
Тікай! - каже.
От і вдався тоді Богдан за допомогою до українців.
А потім Марина (дружина його) зрадила його і перекинулася до поляків. Бачать ляхи, що силою не візьмуть Богдана, то захотіли взяти його хитрощами.
Підіслали поляки Марину, щоб почастувала його вином. А воно було отруєне. Тільки ж Богдан теж був не з простих. Умочив він у те вино кусень хліба і кинув собаці; собака і померла…
Пам'ятник Хмельницькому в Києві поставили. В'їхав він конем посеред Києва та як замахнувся булавою... Ну от на тому місці, де він стояв, і пам'ятник йому спорудили.
