Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна
 

В ту пору, як бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхотшишим і сотворив він чоловіка Адама. Жив собі Адам в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував.

Пізнав пан бог, чого Адам банує — за жінкою, бачите! — і замислив йому зробити подарунок - сотворити жінку і зробити з неї Адамові несподіванку. Коли це раз Адам заснув, підсунувся до нього пан бог на пальцях тихесенько, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. Тим часом взявсь десь і надбіг пес (занюхав осхаби-ну!) і нім пан бог спостерігся, вхопив ребро та й втік із ним. Бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гон! через нього. Ледве вспів пан бог злапати його за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст тільки-но й лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов.

Що мав пан бог робити? Адже не мав ще друге ребро Адамові виймати! Тому взяв і з хвоста собачого сотворив він жінку для Адама - Єву. Тому-то у жінок таке волосся довге, саме як собачий хвіст.