Міф «Чому в морі вода солона?».
Багато років тому назад, дуже давно жили два брати. Молодший — бідний був, а старший навпаки— багатий. Померли їхні батьки. Тоді менший брат став жити іще гірше. Старший брат забрав собі всю батьківську спадщину. Меншому брату не лишилось нічого. Жив він зі своєю дружиною у великих злиднях. Якось у молодшого брата не стало чого їсти, і вирішив він піти до старшого, щоб той допоміг йому. Старший брат відмовився допомогти. Тоді менший брат пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Але того дня і риба не ловилась. Прийшлось повертатися додому ні з чим.
Йде вій додому з порожніми руками, похнюпивши голову. І раптом бачить — на дорозі лежать жорна; Підняв він ці жорна та й поніс додому. А вдома жінка питає:
—Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?
— Ні, жінко, нема риби. От приніс тобі жорна.
Поклав він жорна долі та з досади і штовхнув їх ногою. А жорна раптом закрутилися і почали молоти. Дивляться, а з-під жорен сіль сиплеться. Мололи вони все швидше і швидше, солі ставало більше і більше. Зраділи чоловік із жінкою. Потім менший брат став думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті додумався: перевернув жорна, і лише тоді вони зупинилися. Після цього стали вони жити добре. Мололи сіль і продавали, що давало їм змогу жити в достатку.
З часом старший брат дізнався про це, прийшов до меншого та й каже:
— Дай, брате, мені в позику жорна.
Дуже не хотілося молодшому братові давати жорна старшому братові, але віддав. Тільки менший брат не встиг розповісти старшому, як вони зупиняються. Старший брат приніс додому жорна і штовхнув їх ногою. Жорна почали молоти. Жорна мололи-мололи сіль і намололи таку купу, яка дійшла до стелі. Стіни не витримали - затріщали. Злякався старший брат, що розвалиться хата, та взяв він жорна і виштовхнув з хати. Жорна покотилися з гори прямо в море та й потонули.
От і до цього часу на дні моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль. З того море і солоне.
