Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна
 

Дівчина — зозуля

Був собі якось один парубок та ходив він до одної дівки. І вже мали вони побиратися. Але почалася війна. Парубка забрали на ту вйну і там він знайшов свою смерть. Дівчина дуже тужила, сильно плакала за коханим. Звали того хлопця бідолашного Кукунчик. 

Дівчина весь час плакала і все повторювала:

- Кукунчику... Кукунчику мій, Кукунчику...

Лиш це і більше нічого. Все голосила.  Від горя нічого більше сказать й не могла.

        

Матері її дуже це надокучило, та й так сильно надокучило, що вже не годна була того зносити. Та й каже нарешті дівчині мати:

- А бодай ти кукала, поки світу й сонця!

А дівчина раптом здригнулася і перемінилася в зозулю. І кажуть, що це й нині літає вона та кукає, все плаче за коханим.