То вже було так давно в світі, що вже й загуло. Час йшов собі, але такі історії не забуваються. Вони живуть разом з нами. Все ж таки розповімо і вам цю цікаву історію, що трапилась якось в лісі в просту та й не зовсім ніч. Може, ви й чули таку історію, а, може, й ні.
Пас якось один чоловік коней в лісі, а було це якраз в ніч на Івана Купала. Дуже жарко було весь день, сонечко яскраво в небі світило, та й ввечері чоловік був вже дуже втомленим. Сів він тоді під великим кущем папороті та й задрімав собі. Забув він, мабуть, що всі саме в цю ніч всі шукають цвіт папороті, тому й ліг прямо під тим кущем.
Серед ночі зацвіла магічна папороть, як водиться в цю ніч, і стала осипатися. Впали яскраві жовто-червоні полум'яні квіточки на одяг чоловіка. А як він прокинувся, не знамо чому, почав все в світі знати та розуміти. Але дива ще були попереду.
Почали до нього чорти ходити, мару наводити, що вони начебто друзі його. Приходили не з пустими руками, а з горілкою, стравами різними, все пригощали його, ніби-то підлещувалися чомусь. Але навіщо? Чоловік не розумів чого вони хотять від нього. Багачем він не був, чортам нічого було просити в нього з коштовностей чи грошей.
Одного разу чорти почали просити чоловіка: «Роззуйся та й роззуйся». Та й вговорили його з часом. Тільки-но зняв той чоловік свої чоботи, зариготали чорти, засвистали, заплескали в долоні і раптом десь поділися, щезли.
Ось тоді чоловік і зрозумів, що то був яскравий і магічний цвіт папороті, що потрапив йому в черевика, а чорти вкрали, бо знання такі людині ні до чого. З тієй хвилини перестав чоловік все знати і розуміти як раніше та й зажив собі по-старому.