Здибає пес кота:
— «Ти куда ідеш?»
— «Та іду, бо мене прогонять, що-сми постарів, там не годен вже службу робити».
Каже пес:
— «Ходи зо мнов, будемо товаришами».
Ідуть вони, аж дивляться — а то щось ся блищить над окопом. Приходять они ближче, а то гадина.
— «А ви,— каже гадина,— де ідете?»
Кажуть они:
— «Ми ідемо у світ».
— «Но, то, може би, ви і мене узяли?»
— «Чому ні? Озьмемо. Ходи!»
Но вже є їх троє. Ідуть они, ідуть та й здибають мишаче весілля. Імила гадина свашку, а кіт матку, а пес молоду — та й по весіллю. Але вийшла мишача мама та й каже:
— «Бійтеся бога, пани! Не розбивайте весілля; що схочете, то вам дамо, лиш лишіть нас у спокою».
Каже пес:
— «Ми ніц не хочемо, лиш аби-сте нам таке дали, аби ми через море перейшли».
Каже миш:
— «Я вам дам таке, що погадаєте, то то буде; як от прийдете над море, то скажете: «Камінчику, дай, боже, щоби на цім морі золотий міст став». Як то скажете, то так буде». Но, пустили они то весілля та й пішли.
Ідуть они, ідуть, та й пес забув геть, як то ся каже. Але ніц. Прийшли они над море, а пес каже до кота:
— «Но, сідай,— каже,— на мене, то я тебе перенесу, бо ти знаєш, що ми лиш два, бо гадина ся нам загубила; а цей камінчик бери у рот і держи, аби-с го не загубив».
Сів кіт на пса, та й пес його несе. Но, несе він його, несе, аж на середині моря питається пес кота:
— «А маєш, брате, камінчик?»
Каже кіт:
— «Маю!»
Та й як отворив рот се слово казати, та й камінчик тот упав з рота у море. Кіт дуже задумався, як то ся стало, але однако ніц не каже, лиш заєдно думає, що робити. Наколи лиш пес море переплив — кіт штрик на ялицю, лиш очима засвітив. Але пес сів та й думає: «Гій, де ся дів кіт?» Так він ся тим засмутив, що аж заплакав. Але він глип, а кіт на ялиці. Пес ся утішив та й каже:
— «Скажи мені, брате, чо-с ся сховав від мене, а ходи сюди».
Кіт каже:
— «Я тот камінчик упустив у море та боюся, аби ти мене не передер».
Каже пес:
— «Ходи, не бійся!»
Але кіт каже:
— «Склади передо мнов лапки навхрест і поцілуй, що мене не тинеш, то я д тобі піду».
Але пес каже:
— «Ходи, не бійся!»
Та й кіт не хотів, а пес пішов собі геть. Та й від тогди они не жиють у згоді.
