Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 
Українські народні казки

Було то колись давно. Бідний вовк ніяк не знайде собі їжі, вже трохи не здохне, ледве ходить. Ось іде він дорогою і раптом знайшов те, що чоловік загубив. Вовк зрадів і хотів їсти, і надумав, що як із'їсть він сало, то воно ж солоне, то буде пить хотіть. Та й каже:

— Піду я вперед нап'юсь, а тоді буду їсти.

Поки сходив вовк до річки та од річки, а тим часом чоловік оглядівся, аж нема сала,вернувся назад і знайшов його та й забрав. А вовк прийшов од річки, аж нема вже сала. Він і каже:

— Дурний я, нерозумний, хіба хто, не ївши, п'є?

 

Іде вовк дорогою та й плаче. Коли дивиться, над яром баран пасеться. Він пішов до того барана та й каже:

— Я тебе з'їм.

Баран злякався та й відповіда йому:

— Як надумав мене їсти, то ставай, вовче, над кручею і роззявляй рота, я сам тобі у рот і ускочу.

Баран далеко одійшов та як розженеться, та як дасть,— вовк так і покотився із тієї кручі.

Сів вовк та й плаче:

— Дурний я, де б так, щоб живе м'ясо само тобі в рот ускочило?

 

Іде знов вовк, дивиться — на городі попова кобила пасеться, він і каже:

— Аж ось я і поживлюся.

Підходить вовк до кобили та й каже їй:

— Кобило, я тебе зараз з'їм.

Кобила йому і каже:

— Вовчику-братику, як надумав ти мене їсти, то починай іззаду, і їж, а я буду пастися і все буду мнять. І ти ситеньким закусиш.

 

Вовк послухався - як ухватить кобилу за хвіст, кобила як дасть задом, бідний вовк аж покотився. А кобила побігла додому, тільки пилок схватився.

 

Бідний вовк сів та й знову плаче і каже:

— Який же я дурний, чого я не починав оту кобилу з голови їсти?

Іде все вовк та й плаче, що ніде не знайде собі їжі. Коли дивиться, іде кравець. Він собі дума: «Оце вже із'їм цього чоловіка». Підходить він до кравця та й каже йому:

— Я тебе із'їм, чоловіче.

Чоловік злякався та й каже вовку:

— Як надумав мене їсти, вовче, то дай я тебе зміряю, скільки аршинів, а тоді будеш їсти.

Вовк і каже кравцю:

— На, міряй.

Чоловік узяв за хвіст вовка та як закрутив та й давай його мірять уздовж та впоперек, і приказує:

— Аршин уздовж та впоперек!

 

Міряв до того, що аж хвіст у руках остався. Бідний вовк побіг до своїх товаришів та й став їм розказувать, як кравець міряв. Вовки йому кажуть:

— Давай гнаться.

— Давай.

Женуться вони за тим кравцем, скоро вже й доженуть. Кравець злякався, давай тікать собі у село, а село було то далеко, і вовки скоро доженуть. Чоловік побачив дерево та скоріш на дерево. Як прибігли вовки до цього дерева, давай його гризти, але нічого не помоталося, тоді один вовк каже:

— Давайте один вовк стане, а на його другий і так далі, аж поки достанем.

І спіднім став той вовк, що чоловік його міряв. І стали вони такою драбиною і достають чоловіка, от верхній вовк і каже:

— Ану, добрий чоловіче, вставай!

Кравець злякався та й каже:

— Вовчики-братики, дайте я хоч табаки понюхаю.

Вовки кажуть кравцю:

— Нюхай.

Тіки понюхав та й каже:

— Пчхи!

А спідньому вовкові вчулося: «Аршин вздовж та вшир!» Спідній як присяде, а вони всі як груші покотилися і побігли, тільки пилок схвачувався.

А чоловік зліз з дерева та й пішов собі помаленьку.