Був один цар і мав трьох синів. Два були розумні, а один дурний. Той цар бувуже в глибокій старості. Однієї ночі мав він красний сон: снилося йому, що єтака вода, коли вмитися нею, то можна стати молодим. Рано пробудився він,став оповідати своїм синам і сказав:
- Котрий з вас дістане мені тієї води, наполовину царстваматиме.
Відозвався старший син:
- Я вам, тату, дістану тієї води.
Зараз наказав майстрам робити корабель. В той час зробили корабель. Взяв вінсобі кілька жовнірів іпоїхав за водою. Вже рік немає його. Середульший синкажедо тата:
- Я їду, аж я вам, тату, тієї води дістану.
Поїхав і другий.Немаєі того вже рік, а старшого два роки. Тепер каже третій:
- Тату, я поїду, аж я вам тієї вди дістану. Відповідає йому тато:
- Йди, дурню! Ті розумні поїхали, та й стільки часу їх немає.
Почав просити тата. Й дозволив йому цар їхати. Поїхав він, взяв з собою лишдва стареньких жовніри.Ну, їдуть вони морем, їдуть місяць, ба й два місяці, немає ніде чужої землі. Їдуть далі, забачили гору, таку високу, що аж страшно дивитися нанеї. Кажецаревич до своїх вояків:
- Будемо під нею ночувати.
Приїхали під неї, стали і уздріли світло в тій горі. Прив'язали корабель, ацаревич пішов до того світла. Приходить туди, бачить старичка і каже:
- Добрий вечір, татуню!
Старичок відповів йому і питається його, звідки він там узявся. Той почавйому розказувати всю правду,який татові сон снився за воду.Каже йому той пустельник:
- Є така вода, але далеко. Я тут уже сто років живу, а ще не бачив я ніпташки, ні мурашки, аж тебе перший раз. Що б тобі подарувати? Подарую я тобіце весло - що раз погорнеш ним, то й сто миль пройдеш.
Подякував старичкові, а старичок каже:
- Їдь попід цією горою, там іще моїх два брати живуть, щось і вони подаруютьтобі.
Подякував і поїхав.Приїхав до другого знов надвечір. Приходить до другого старичка і каже:
- Добрий вечір!
Відповів йому старичок і питає його так, як той перший старий.Він і тому всю правду каже. А старий йому відповідає:
- Є вода, але ще далеко. Двісті років тут живу, не видів нікого, аж тількити до мене в гості прийшов. Треба тобі щось подарувати. На тобі цюсопілочку. Як прийдеш до тієї води, а та вода на дуже високій горі, тозаграєш - і все зсунеться на долину.Взяв царевич ту сопілочку і пішов. Але як виходив, казав йому той дідок:
- Їдь до мого найстаршого брата, він також тебе нагородить, а як усе зробиш,поверни до нас звідти.
Він пообіцяв, що поверне.Поїхав королевич до третього старичка. Приїздить він до нього, той старичоквздрів та й каже:
- Куди ти, королевичу, в далеку дорогу пустився?
А він зачав розповідати, що за молодильною водою татові. Старик каже йому:
- Є водамолодильна, вже не дуже далеко. На ж тобі три пляшечки: як приїдешдо тієї води, набереш одну - буде миша, кинь; набереш другу - буде щур, киньй другу; набереш третю- буде чиста, сховай!
Їще каже:
- Королевичу, дорогий,триста літ тут живу, не видів ні пташки, ні мурашки,аж тебе перший раз бачу, то прошу тебе, королевичу, будеш вертатись назад,вступи знов до мене.
Ну і поїхав. Приїздить під гору, як подивився на неї, а вона така висока,більше як тисячу сажень. Наказав від'їхати кораблем трохи, вийняв тусопілочку, що йому дав старичок, як заграв у неї,а гора ізсунулася надолину. Приїздить королевич до берега, виходить з корабля, бере одного вояказ собою і йде на ту гору. Приходить до криниці, зачерпнув однією пляшечкою -є миша, кинув; зачерпнув другою - щур, знову кинув; зачерпнув третьою -чиста вода, сховав її до кишені. Їде уже звідти, дивиться: такий палац - самим сріблом ізолотом оздоблений,що він аж здивувався та й каже до того вояка:
- Мій тато який багатий і не має такого палацу, ану, зайду подивлюся.
Приходить до палацу, відкриває, входить до покоїв. В одному покої лежитьсіно, в другому - жито і пшениця в великих мішках. Входить до третього покою- стоїть стіл, на нім стоїть три пляшки вина і лежить три хлібини. Сідаєколо столу, п'є з одної пляшки і крає одну хлібину, п'є з другої, краєідругу хлібину, і так третю, і хліба знов, напився і наївся.
Дивиться- лежить панночка в ліжку, спить.Будить і будить - не встає. Що робити? Бере перо в руки, пише картку, щотакий-то був тут. Й виходить до корабля; сідаєіїде додому, утішений тим,що є вода.Як раз погорне веслом, то сто миль проїде. Їде він, їде і приїхав дозаклятої гори і вздрів здалека своїх братів на ній, що вже там пасуться, боне було у них ні хліба, ні до хліба.
Тоді крикнув він до них:
- Видіте, аж я татові дістав молодильної води. Ну, ходіть уже додому і натевам їсти.
Посідали разом іїдуть. Але старші радяться між собою.
- То-то нас похвалять заводу,- каже старший до середульшого,- будемо татовіказати, аби зробили бал, та й, може, уп'ється найменший, а ми вкрадемо унього тую воду. Інакше як з'явимося на очі татові?
А молодший брат був дуже стомлений, та й заснув.Брати добралися-таки якосьдо тої шклянки і вкрали, а йому положили другу.
Приїжджають додому, каже той наймолодший:
- А я вам, тату, дістав воду.
Тато каже:
- Ану, дай умиюся!
Дав той бідака, умився тато - однаково старий. Тепер кажуть ті:
- Що ви, тату, дивитесь на дурного!То ми воду дістали, а не він.
Дали татові, умився - став молодий.
Тоді тато так зненавидів того наймолодшого,що він не може вдержатися колотата. Такий став він татові бридкий, що не хоче тато й дивитися на нього.Біда йому...
Одного разу пішов тато з мамою на прогулянку і забули ключі від каси.Наймолодший син взяв три пояси, набрав повні самих червоних дукатів. А татоуже наказав старшомусинові, аби стратив наймолодшого. Той царевичобперезався одним поясом наголо, другим поверх сорочки, а третім поверхжилетки і хотів іти в світ. Коли входить кат до покою і каже:
- Прошу, царевич, підем на полювання. Той царевич утішився і каже:
- Зараз ідем. (Гадав, що тато подобрішав до нього).
Й пішли. Йдуть лісом, зайшли уже далеко.
Тепер каже той кат:
- Знаєте, королевичу, що я вам маю робити?
Питається той:
- Що?
- Маю вас стратити.
Царевич відповідає йому:
- Знаєш що, маємо тут пса, серце з нього виймем, а я палець дам утяти. Я до тата не признаюся ніколи.
І так зробили.Царевич замотав руку, на якій відрізали палець, і пішов у світ. Той кат взявсерце і палець, приніс і віддав цареві.
Пішов царевич далеко в світ і найнявся в одного купця, який мав трикам'яниці. Перепродував різні речі, пустив дешево все. Як почули люди, щотак дешево, то йшли дуже покупці. Спродав він все до вечора і замкнув склеп.Тоді зняв з себе пояс червонихдукатів і додав до виручки.Прийшов додому, пан його питає:
- Чому прийшов?
А він відповідає, що спродав все.Пан здивувався:
- Там речі лежали понад два роки, а тиза один день спродав? Прийшов грошірахувати, порахуваві каже:
- Якби мені ще і тих два склепи так продати...
Але там пробудилася та панночка, якій він залишив картку, коли воду брав, іпише вона до його тата, аби царевич приїхав до неї, а тут його нема...Тепер цар просить того ката, що царевича мав стратити:
- Може, ти його не стратив.
Той відповідає, що ні. Тоді цар розписав по краю,де є такий без мізинногопальця, аби дали йому знати. Ксьондзи оголошували то по церквах, і тойкупець відозвався,що є в нього. Зараз подали диліжанс, і він поїхав.
Татояк уздрів його, обцілував.От сів царевич у свій корабель і поплив. Припливає під гору, як заграв усопілочку -гора зсунулась, він вийшов і забрав панночку.Приїхали до його тата, побралися, погостилися і від'їхали до свого дому.Тепер живуть собі, уже й синок у них є.
Одного разу синок розплакався. Батько не міг його нічим забавитиі дав йомусвою сопілочку, щоб дитина собі грала. А сам узяв рушницю на плечіі пішов уліс на полювання та й забув сопілочку тую, що від неї гора зсувалась.Вертається назад додому, а гора стала знов висока. Вздрів, що вже не вилізена гору.Та й пригадав, що мав три сестри. Він собі гадає: «Десь вони тут недалеко».Пустився в дорогу. Їде, знайшов одну сестру, наймолодшу. Приходить на подвір'я, а там миша зкарабіном бігає. Вийшла сестра, оборонила. Почав він їй розповідати все, якбуло, та й каже:
-Сестро, я хочу знати, де інші мої сестри.
Вона йому каже:
- Йди, миша тебе проведе.
Йде миша спереду, а він занею. Приходить до другої сестри, а там щур зкарабіном. Щур підбіг до нього, сестра вийшла, оборонила. Увійшли до хати.Розповів і цій так, як тій сестрі, і каже:
- Я був би радий знати, де моя старша сестра. Вона каже:
- Ці двоє звірят тебе проведуть.
Привели його до найстаршоїсестри. Дивиться, а там кіт з карабіном. Кітнявкав, вона вийшла, оборонила. Увійшли до хати, почав розповідати всюправду: як він їздив за водою татові, як оженився, якпішов на полювання,все розповів. Вона каже йому:
- Натобі цих троє звірят, як вони тобі не дістануть тої сопілки, то ніхтотобі уже не дістане.
Взяв він їх з собою іпішов з ними до тої гори. Прийшов і каже:
- Йдіть, лізьте на гору.
Пішли, але треба було трохи через воду плисти, забрав кіт усіх звірят насебе і поплив. Вилізли на гору. Каже кіт до миші:
- Ти верти діру малу, а щур за тобою більшу.
Провертіли, прогризли двері, взяли сопілку іпішли. Приходять до води, взявкіт знов обох і пливуть. Щур сів котові на середину спини, а миша на головуі пливуть. А миша з радості бігає по голові, кіт хотів сказати: «Сиди тихо!» - та тільки розкрив рота, а сопілка і впала у воду. Вийшли на берег і сваряться. Питаєїх царевич:
- Є сопілка?
Вони кажуть, що втопили. А він каже їм:
- Як не буде, то я вас поб'ю.
Пішли вони понад берегом, і найшов кіт рака, схопив його лапами, а рак каже:
- Королевичу, не їж мене, бо я маю дрібні діти!
А він відповідає:
- Найди мені сопілку, що я втопив, тоді не з'їм. Рак пішов, шукає, нема.Виходить і каже:
- Нема!
Кіт посварився на нього і каже:
- Йди шукай, бо як не знайдеш, то я тебе розірву на шматки, де б не був, тознайду!
Пішов рак і знайшов. Виносить. Взяв кіт сопілку і віддав царевичу. Як загравтой царевич, гора зсунулася, і він увійшов до свого палацу...
І з того часу жили вони собів добрі.