Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 
Українські народні казки

Було у одного царя три сини - два розумних, а третій дурень. От прийшли вонидо батька до свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу,подивитися на інші царства. Батько вислухав їх і каже:

— Вибирайте собі коней з табунів, яких завгодно і їдьте куди хочете.

От пригнали ті табуни; почали вони вибирати.Обидва старшівибрали коней щонайкращих, а менший, дурень, узяв найпоганшогоконя. Зібравшись, виїхали вони усі троє однією дорогою. Їдуть та їдуть.Колидивляться - стоять три стовпи і від кожного стовпа йде дорога: однапрямо,друга наліво, а третя направо. На тих стовпах було щось написано; вони і під'їхали прочитати. На одному стовпі значилось: «Хто поїде дорогою цією, тойсам буде ситий, а кінь його голодний»; на другому: «Хто поїде цією дорогою,той сам буде голодний, а кіньситий»; на третьому: «Хто поїде цією дорогою, утого вовк коня з'їсть».

Поїхали вони: старший по тій дорозі, що сам будеситий, а кінь голодний; середній син по тій, що сам буде голодний, акіньйого ситий, а менший, дурень, - по тій, що вовк коня з'їсть.

Тільки що менший трохи проїхав, іде вовк назустріч йому і каже:

— Злазь з коня, я його з'їм!

Нічого робити - узяв дурень сідло на плечі та й пішов собі дорогою, а коняпокинув. Коли це доганяє його знову той же самий вовк:

Сідай, - каже,- на мене і кажи, куди тебе везти?

А дурень йому відповідає:

— Вези куди сам знаєш!

Привіз його вовк у великий ліс, а посеред того лісу стояла хата велика; білятієї хати стоїть стовп, на стовпі висить клітка, а у тій клітці сидить птицятака, аж сяє. От дурень як уздрів її та й каже вовкові:

Як би мені украсти цю птицю?

Іди,- каже йому вовк,- та полізь по стовпу, та не берись за вірьовочку, апрямо бери клітку.

Пішов дурень, зліз на стовп та замість клітки й зачепив рукою вірьовку -коли це дзвоник: дзень-дзень-дзень! Вибігають сторожі, що стерегли птицю, тадо нього:

— Чого тобі треба?

— Хотів,- каже він їм,- птицю вкрасти.

А сторожі й кажуть:

— Це не проста птиця, а жар-птиця.Коли хочеш, щоб ми тобіїї дали, привединам коня до половини золотого, до половини срібного.

Пішов від них дурень, а вовк і питає його:

— Де ж птиця, що ти хотів украсти?

— Нема! - каже дурень.

Розказав йому все, як було, і що треба привести коня до половини золотого,до половини срібного.

— Сідай же,- каже вовк,- швидше та поїдемо.

Сів дурень на вовка  - і поїхали. Їхали, їхали, отвовк і привіз йогознов-таки у ліс, а в тім лісі стоять усе кам'яні конюшні, а в конюшняхіржуть коні. Вовк і каже дурневі:

— Йди ж в оцю конюшню та бери першого коня,та не за уздечку, а за гриву.

 

Пішов дурень у конюшню та й забув знову, що йому наказував вовк, бере коняза уздечку, а удила тільки брязь-брязь... Тут зараз і вискакують сторожі тадо нього:

— Чого тобі треба?

— Хотів украсти коня.

— Е, привези нам панну, що живе за сім верст відсіль у дубовім гаю, тодівізьмеш коня.

З тим і пішов дурень від них. Прийшов до вовка, а він його і питає:

— Де ж кінь?

— Нема! - та й розказав йому, як було і чого вимагали від нього сторожі.

— Сідай же швидше та поїдемо,- каже вовк.

 

От поїхали. Вовк і привіз його знов у гай дубовий. Коли дивляться -- аж погорі ходить панна з дівчиною, своєю слугою.

— Йди ж,- каже йому вовк,- дотієї панни та скажи їй, що тобі дуже хочетьсяпити: нехай вона пошле ту дівчину по воду, а ти бери її скоріш на оберемокта й неси до мене.

Пішов дурень до панни та й просить її:

— Пошліть, панно, по воду: дуже пити хочеться.

Вона, почувши це, стала просить його зайти у хату; він відмовляється, що йому не можна зайти.

Візьміть та пошліть дівку по воду. Та й послала, а дурень тоді як ухопить її на оберемок та мерщій до вовка,сів на нього і полетів, як птиця. Прибігли до того місця, де він крав конядо половини золотого, до половини срібного, вовк став тай каже йому:

— Я ж перекинусь панною, а ти мене відведи і віддай сторожам, та як візьмеш у них коня наполовину золотого, наполовину срібного, то сідай на нього та й їдь швидше по цій дорозі, що до жар-птиці; я дожену тебе. 

Так і зробили. Вовк перекинувсь панною; дурень узяв його, підвів до сторожіта й проміняв на коня до половини золотого, до половини срібного.Потім посадив на коня панну, ту, що вкрав собі, сів і сам та й поїхав тимшляхом, що йде до жар-птиці. А сторожі узяли ту панну, що він зоставив їм,принесли їй яблук, ягід і усього-усього та й давай  годувати. От наївсь нашвовк гарно та й каже:

— Випустіть мене трохи погуляти.

Вони й випустили його, та тільки що випустили - він зараз і перекинувся вовком, вони не уздріли й як, та й побіг собі скільки видно, тільки курява знялась. Біг-біг він, а далі й наздоганяє дурня аж там уже, де буллажар-птиця, та й знову каже йому:

— Я ж знову перекинусь конем, а ти відведи мене і віддай сторожам,та яквізьмеш жар-птицю, то сідай на коня та й їдь аж до тієї дороги, де тирозпрощався з братами, там і підождеш мене. Та тільки не спи, а то братииуб'ють тебе.

Дурень так і зробив, як казав вовк: виміняв жар-птицю, сів на коня, взяв панну та мерщій і дременув. От приїздить на те місце, де три дороги сходяться в одну, та й сів відпочити,а коня пустив пастись. Жар-птиця сидить у клітці та й співає, а панна й просить його:

— Не засни ж, будь ласка,а то брати уб'ють тебе і мене.

Коли дивиться вона: їдуть два парубки, вона зараз до дурня - аж він уже спить. Давай вона його будити: будила-будила - ніяк не розбудить. От під'їхали туди ж і ті парубки.

— Дивись-но,- каже один, - це ж наш брат-дурень. Давай уб'ємо його, а коня,жар-птицю і красну дівицю візьмемо собі!

 

Так і зробили,як сказали: убили брата і покинули там, а коня, жар-птицю і красну дівицю узяли та й поїхали. Незабаром прибігаєй вовк. Дивиться, аж дурня вже клює сорока, а гадюка ссе з нього кров. От він зараз гадюку убив,а до сороки й каже:

— Як ти мені не принесеш води цілющої й живущої, то й тебе уб'ю.     

— В чому ж я тобі принесу? - питає сорока

Вовк узяв зробив з листя дві коробочки, одну прив'язав сороці до однієї ноги,другу до другої, та й пустив її. На другий день прилітає вона до нього вполудень і приносить воду. Тоді він узяв, полив дурня цілющою водою, зціливйого, а далі - живущою - оживив.

— Та й довго ж як яспав,- каже дурень.

— Якби не я, заснув би ти навіки, - обізвавсь вовк. - Сідай швидше та поїдемо, а то старший брат обвінчається з панною.

Сів дурень на вовка і поїхали. Приїжджає додому, коли дивиться - стоїть перед ганком коляска, а в нійзапряжений його кінь до половини золотий, до половини срібний. Як побачив його кінь, так і кинувсь до нього, поволік з собою і коляску ту, а я кпобачила його жар-птиця у вікно - так і пурхнула до нього: розбила й вікно,вилетіла та й сіла йому на плече. Коли це виходить і панна та з його братом,така заплакана,- їхати до вінця. Як угледіла ж вона дурня - зараз до нього такі кинулась.

Ось хто мене вкрав,- каже,- за нього й вийду!

Дивиться на це диво батько і сам не знає, що воно робиться. Тут дурень ірозказав йому все дочиста, як було діло. А батько йому й каже:

— Роби ж з братами що хочеш...

Тоді дурень поїхав до вінця, повінчався з панною,братів простив, а вовкові зжарив цілого барана.

От вам казка, а мені бубликів в'язка.