В коморі ловив кіт миші, а пес загавкав. Кіт вискочив із комори й закричав:
— «Чому полошиш мені миші?»
Пес відповів:
— «Відстрашую лихих людей, щоби нам чого не вкрали».
Кіт на се:
— «Овва! Важне діло!»
— «Чому ні? —каже пес.— Як не буду брехати, злодій вкраде хліб».
— «Гм;— говорив з погордою кіт,— мене господар більше цінить, бо я бережу йому хліб перед мишами. А ти що? Пильнуєш його перед мишами?»
Пес закликав:
— «Ні, коте, мене господар більше цінить, бо я стережу його ціле майно».
— «Ні, таки мене!» — опирався кіт.
— «Мене!» — боронився пес.
І так оба сперечалися, доки не прийшли злодії й закрали все зі світлиці, а в коморі миші з'їли хліб. Пес, ні кіт не чули нічого.
Господар розлютився та прогнав пса й кота.
