Іде якось собі чоловік з сокирою, а бариня оце сидить під вікном і бачить його.
— Чим ти,— пита бариня,— мужик, занімаєшся?
— То де діжку,— відповідає їй,— наб'ю, де дров нарубаю.
— Наймись до мене.
— Та й найміть.
— Ось бери набий мені цю бочку,— каже йому бариня і дає уперед гроші.
Він узяв ту бочку порубав, у круг на дрова склав та й пішов собі.
Приїздить додому пан, побачив ту бочку.
— Що се,— пита,— таке?
— Та се, душенько, мужик надув.
— От я запряжу тройку коней, так я його дожену.
Побіг пан скоро і догнав того мужика. А мужик побачив його та й став у гречці під дубом, наче сам держить того дуба. Пан і питає його:
- Ти не бачив, не йшов тут мужик з сокирою?»
— Ні,— каже мужик,— бачив.
— А що, я його дожену?
— Ні, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кіньми його догнав.
— Так бери коні, та й дожени його.
— Давайте мені за це сто рублів та постійте, оцього дуба подержте.
Пан згодився, дав гроші, став під дуба, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і слиху нема. Пан думає собі: «Обманив, сякий-такий! Постій же, я тобі гречку витолочу, скину дуба».
Одскочив з-під того дуба: «От-от упаде!», а дуб навіть і не зворухнеться. «А надув! Вернусь, ще возьму тройку коней, я його дожену». Так і зробив. Наздоганя пан того чоловіка вже на другій тройці.
— Чи не бачив ти,— пита,— тут такого-то чоловіка?
— Ні,— каже знов мужик,— бачив.
— Що ж, я його дожену?
— Ні, ви не доженете, а от якби я вашими кіньми, то б обов`язково догнав.
— Так бери та дожени його.
— Ніколи, пане, не можу - треба солов'я стерегти.
А мужик як ото забачив пана, одразу накрив «золото» шапкою та й стоїть.
— На тобі, - каже пан, - сто рублів, біжи дожени його, а я твого солов'я сам постережу.
Узяв той мужик знов і коні, і гроші, тільки його і бачили. А пан ждав, ждав та: «Надув і цей! От я йому дам». Як учеше кулаком по шапці... «Тьху!» Вернувсь знов додому, взяв ще одного коня, знов наздоганяє мужика, а він у дупло вліз та й виглядає відтіля.
— Чи ти не бачив,— питає пан,— тут такого-то чоловіка?
— Бачив,— каже.
— Що ж, я його дожену?
— Ні, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, треба ось у дуплі сидіти.
— Дожени,— каже пан мужику,— я тобі заплачу і у дуплі за тебе посижу.
Так і зробили. Поліз пан у дупло, а чоловік на коня та й подавсь. А пан сидів, сидів у дуплі та там і пропав.
