Навіщо люди ходять на цвинтарі і залишають там цукерки та різні солодощі на могилах? Здавалося б, людина померла і немає її більше в цьому світі, але існують давні язичницькі традиції та вірування, які перейшли в християнство і залишилися там. Традиція ходити на могили до померлих рідних називається у народі по-різному: Гробки, Проводи, Радівниця.
Звичайно ж, у наш час ходити на цвинтар можна в будь-який день року, щоб згадати своїх рідних, прибрати на могилах (що потрібно помити-підфарбувати-почистити), прибрати бур'ян, що виріс, поставити біля пам'ятника букет свіжих квітів і залишити солодощі, які любив родич за життя.
Традиція відвідувати цвинтарі з цукерками
Звідки прийшла до нас традиція відвідувати цвинтарі та залишати цукерки на могилах?
У нашій українській традиції другий тиждень після Великодня називається поминальним. Радівниця, Гробки, Провід відзначають у вівторок, через 9 днів після Великодня. За звичаєм на поминальні дні прийнято ходити на могили до своїх рідних, щоб вшанувати пам'ять своїх рідних та близьких, згадати своє коріння та предків. Могили в дні поминок зазвичай упорядковують після довгої зими.
Цей звичай є по суті об'єднанням християнських та давніх язичницьких традицій, які були змінені в тому числі і за радянських часів. Як це у нас часто буває, звичаї, ритуали, традиції навіть у різних селах можуть бути різними. Зазвичай у день свята народ несе на могили крашанки, де їх заведено «покатати» на могилі, а потім там і залишити. Також обов'язково практично у всіх районах прийнято залишати цукерки (а також пиріжки та паски), ставлять також стос із напоєм, який любив померлий під час життя.
Звідки прийшла традиція ходити на цвинтар? Ще за язичницьких часів був звичай ходити на могили предків, приносячи їм їжу, адже тоді вірили у потойбічне життя. Після введення християнства на Русі Церква не змогла викорінити такі вірування та традиції та дозволила поминання, але лише в один день.
Зараз можна прийти на могилу будь-якого дня року: згадати свій рід, свою історію, своїх близьких та рідних.
