Старовиннi козацькi прислів`я та приказки, якi прийшли до нас крiзь столiття розказують про мужнiсть, силу духу та тiла, нелегке життя наших славних предкiв величних i мужнiх воїнiв — славних козакiв Запорiзької Сiчi.
Прислів`я про козаків
Коли всiм народом дмухнути, то ураган буде.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
У козака життя коротке, а слава вічна.
Козак на пічі – ворог Січі.
Хоч і спина гола, аби своя воля.
Україна – козацька мати.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Або волю добути, або дома не бути.
Або мед п’є, або кайдани тре.
А шо козакові треба: степу, хліба й неба!
Щирий козак ззаду не нападає.
Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи
Що нам холод, коли козак молод!
Що в бою взято, то свято.
Хліб та вода – то козацька їда.
Упіймав не упіймав, а погнатись можна.
Терпи, хлопче — козаком будеш, а з козака — в отамани попадеш.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Слава не поляже, а про себе розкаже.
То не козак, що не думає отаманом бути.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Де козак, там і слава.
Де є бої, там є герої.
Терпи, козаче, горе — будеш пити мед.
Терпи, козаче — отаманом будеш.
Не плач, козак, отаманом будеш (дітей так втішають).
Кров не вода, розливати шкода.
Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка.
Сміливого куля не бере.
Січ — мати, а Великий Луг — батько.
Страху нема там, де його не бояться.
Одної смерті не минеш, другої не буде.
Сміливий наскок — половина порятунку.
Не так тії пани, як підпанки.
От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.
Степ та воля — козацька доля.
Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде.
Скажи, враже, як пан каже.
На козаку й рогожа пригожа.
Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
Сміливого й чорти бояться.
Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
Сам загибай, а братчика виручай.
Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.
Коли козак в полі, то він і на волі.
Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
Одної смерті не минеш, другої не буде.
Панові — курка, а мужикові — шабля.
Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше!
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Кров не водиця, проливати не годиться.
Не усе ж то козак, що списа має.
Місяць козаче сонце.
Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
Не братайтеся з козаками пити.
Моя хатина — в сирій землі домовина!
На диявола є хрест, а на ворога — меч!
Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
Козак журби не має, з біди не заплаче.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
Козацька люлька — добра думка.
Козацький Рід ще не перевівся.
Коли навколо вороги — то не життя, а честь бережи.
Козак без коня, що воїн без пістоля.
За честь голова гине.
Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Козак з конем і в ночі і днем.
Козак з біди не заплаче.
Козак сам не їсть, а коня накормить.
За наше жито та ще нас бито.
Козаку кінь за себе дорожче.
І Полтаву б дістали, якби були одностайно стали!
Кінь та ніч козакові товариші.
В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.
Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
Козак душа не вередлива — в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
Без люльки, як без жінки.
Козак, душа правдива – сорочки не має.
До булави треба голови.
Козак з бідою, як риба з водою.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Козак оженився, наче упився.
Без коня немає й козака.
Козак як птах знявся та й полетів.
Козак Мамай — ідеальний козак в українському фольклорі.
Козак-бандурист. Близько 1890. Олія. Полтавський художній музей.
Без доброго командира військо – отара.
Козак хороший, та нема грошей.
Береженого Бог береже, а козака – шабля.
Козаку зібратись тільки підпоясатись.
Козацькому роду нема переводу.
Козак як кішка, як не кинь - на ноги впаде.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
Козак з бідою, як риба з водою.
Більше разу не вмирати.
Де два козаки, там три гетьмани.
Козак мовчить, а все знає.
Де байрак, там і козак.
Козак терпеливий як віл.
Де не можна перескочити, треба перелізти.
Козак із пригорщі нап'ється, а з долоні пообіда.
Дожились козаки нема ні хліба, ні габаки.
Козак, як голуб: куди не прилетить, там і пристане.
