Сорочка — це, мабуть, перший вид одежі, яку отримувала дитина після народження.
Вишитою сорочкою або вишиванкою мати намагалася захистити свою дитину, чоловіка, себе і всіх своїх рідних від усього поганого, що може трапитися з людиною. Вишиванка грала значну роль в побуті української сім'ї. Чим тонше була сорочка, тим краще. Чим більше гарної вишивки, тим значніше оберіг.
В інтернеті було знайдено не так багато прикладів народної творчості і мудрості про вишиті сорочки, як хотілося б. Але все ж таки є багато цікавого. Народні прислів'я, приказки та повір’я про сорочку та українську вишиванку. До речі, а ви знали, що на Західній Україні приказки, як і прислів'я, називаються одним загальним словом — «приповідки»?
Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати — буде чим гостей шанувати.
Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку — на багатство.
Якщо сорочку прогризли миші — в ногах буде слабість.
Хата без рушників, що оселя без дітей.
Як неділя, то й сорочка біла.
Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
В сорочці народився (так казали про людину, яка пережила страшне лихо чи хворобу).
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
У кого мати рідненька, у того сорочка біленька і голівка гладенька.
Якщо зачепив і роздер сорочку — можеш зганьбитись.
Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має сини, той готує сумки.
Хай стелиться вам доля рушниками.
Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.
Рукави — як писанка, а личко — як маків цвіт.
Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною.
Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.
У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна — та й та біла щодня.
Хочеш сорочку мати — не треба зівати.
Немає нічого, окрім сорочки, в якій мати народила.
К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.
Ближча сорочка як свита.
З миру по нитці — голому сорочка.
Сорочки на хребті нема.
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.
Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька
Не до стида, як сорочки нема.
Пізнають хлопці і в драній сорочці.
Шкура ближче від сорочки.
Рушничок на стіні — давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині цвітуть солов'ї.
