Чому варто з'їздити в Корсунь або правильніше Корсунь-Шевченківський на екскурсію?
Просто Корсунем місто називалося до 1944 року. Ми його тут будемо нижче називати просто Корсунем, так як розповідати будемо по суті тільки про минуле, але з сучасними фотографіями.
Заснував Корсунь в 1032 році Ярослав Мудрий як місто-фортеця для захисту південних рубежів Русі.
Корсунь-Шевченківський — невелике містечко в Черкаській області, ще в 30-х роках XX століття він входив до складу Київської області. Їхати з Черкас всього-на-всього близько години, з Києва — всього близько двох годин, а якщо ще й з екскурсією, то гід не дасть занудьгувати вранці в автобусі. Вирішили поїхати тільки через старовинний палац Понятовських XVIII століття і замок Богдана Хмельницького XVII століття (дуже любимо старовинну архітектуру).
Це древнє козацьке містечко, тут за указом Богдана Хмельницького був побудований замок і фортеця! Пам'ятники архітектури Корсунь-Шевченского обов'язкові до перегляду шанувальникам як історії, так і архітектури.
Одного дня з екскурсією для детального огляду всього нам не вистачило, нам не все показали, а самі не здогадалися, та й часу було мало.
Крім палацу Станіслава Понятовського, побудованого в далекому 1778 році, в гарну погоду можна прогулятися по прекрасному парку поруч. У погану погоду можна походити по музеях, яких тут кілька і є навіть невелика картинна галерея. Біля Корсуня є село Стеблів, в якому можна відвідати музей письменника Івана Нечуй-Левицького і прогулятися на інший берег річки Рось через понтонний міст, який лежить прямо на воді (неймовірні відчуття від близькості води з боків моста).
Корсунський замок
Корсунський замок — фортифікаційна споруда у формі квадрата з 4-ма вежами по кутах. Був побудований в 1650-х роках за наказом гетьмана Богдана Хмельницького. За класичними правилами будови фортифікаційних споруд тих часів замок був оточений ровом, валом і дубовим палісадом. До замку вів розвідний міст. Хотілося б подивитися як він виглядав тоді!
Зараз його можна частково побачити у вигляді воріт з вежами перед головним входом в палацовий комплекс. До речі, брама (ці ворота з вежами) була заново зведена в 1765 році за старости Яблоновського. Саме їх і можна споглядати в наші дні, вони прекрасно збереглися з XVIII століття! Втім, збереглися тільки вони.
В'їзна брама поблизу. До речі, над воротами було колись літнє житлове помешкання.
Імовірно в цих приміщеннях біля в'їзних воріт (з обох боків) могли жити козаки за часів Богдана Хмельницького.
А ось на цьому фото видно ворота з внутрішньої сторони, з тильної, з боку палацу Понятовського. Десь тут, де зараз палацово-парковий комплекс, в XVIII столітті був будинок губернатора, а також і інші будови для господарських, військових і побутових потреб замку і його мешканців.
На жаль, з екскурсією, з холодною погодою і обмеженою кількістю часу ми не встигли все розглянути і розпитати докладніше. Тільки вже вдома при розборі фотографій і з Вікіпедією все більш-менш стало ясно. Тому перед поїздкою краще почитати про Корсунь і його палацово-парковий комплекс.
До речі, Корсунська фортеця була у вигляді зірки, про що свідчить план фортеці в музеї.
Біля вежі в'їзних воріт знаходиться план зі схемою палацово-паркового комплексу Понятовського. Краще відразу при вході його сфотографувати, щоб краще орієнтуватися і все встигнути подивитися.
Палац і парк князя Станіслава Понятовського
Палацово-парковий комплекс в інтернеті частіше називають на честь Лопухіних-Демидових, хоча будував палац і закладав парк саме князь Станіслав Понятовський, а допомагав йому в цьому французький художник і архітектор Жан Анрі Мюнц. У 1778 році князь Станіслав Понятовський (а він був племінником останнього польського короля) отримав в свої володіння Корсунь і почав його активно забудовувати і розвивати (дуже багато чого зробив для міста). Також вирішив побудувати собі тут свій палац, ну і для прогулянок — парк.
Справа перед в'їзними воротами знаходиться пам'ятник відомому письменнику і художнику Т.Г. Шевченко (він бував часто в Корсуні, писав свої картини в цьому парку).
За пам'ятником видніється триповерховий флігель. На плані комплексу він так і підписаний як флігель (бічна прибудова).
Палац Станіслава Понятовського в Корсуні
Головний фасад палацу виглядає ось так на 2021 рік:
А ще в екскурсії була заявлена екскурсія на бельведер (одну з чотирьох восьмигранних веж палацу), з якого відкривається прекрасні краєвиди Корсуня, але на вежу-бельведер нас чомусь так і не повели, на жаль.
Головний фасад садиби поблизу. Чомусь закладена частина вікон.
Чому маєток Лопухіних-Демидових?
Звідки назва садиби Лопухіних-Демидових? Чому садибу часто називають як маєток Лопухіних Демидових? Звідки з'явилася така назва, адже спочатку побудував тут палац князь Станіслав Понятовський?
У 1797 році Корсуньський маєток купив у князя Понятовського російський імператор Павло I і через два роки подарував його міністру юстиції генерал-прокурору князю П. В. Лопухіну, який в першу чергу знову закріпачив селян. Почалися повстання, які придушувалися владою (в той час це була Російська Імперія).
Бічний фасад палацу Лопухіних:
У 1873 році помер останній власник з роду Лопухіних і своє прізвище Лопухін, а також і титул світлий князь останній Лопухін Павло Петрович передав своєму племінникові Миколі Петровичу Демидову (своїх дітей у Павла Петровича не було), який і став згодом Лопухіним-Демидовим. З цих причин маєток часто і можна зустріти в інтернеті не як садиба Понятовського, а як садиба Лопухіних-Демидових.
Ось так виглядає садиба збоку від головного входу до палацу:
До речі, нові власники після Станіслава Понятовського перебудували палац і його первісний вигляд можна побачити тільки на старих планах. Вид палацового ансамблю Понятовського на 1789 рік за авторством Я.Д. Ліндсей:
Від ордерної галереї, що з'єднувала флігель з палацом залишився тільки фундамент.
Збоку від палацу знаходиться оглядовий майданчик, з якого добре видно сусідній острів і гору Янталка, також вдалині можна побачити старовинний грот (його використовували як холодильник, там зберігали продукти).
Біля оглядового майданчика знаходиться реліктове дерево гінкго з величезною кроною гілок.
Палац, як і замок раніше, знаходиться на височині, тому його прекрасно видно з сусіднього швейцарського острова:
Чому гора називається Янталка?
За легендою в садибі була кріпосна Наталка, яка закохалася в вільного хлопця Яна, але за правилами саме княгиня мала дати дозвіл Наталки на заміжжя з Яном. Якби дала згоду, за законами того часу Наталка після заміжжя з вільним Яном теж стала б вільною, хоча і була кріпачкою спочатку. Зла княгиня заборонила Наталці заміжжя і з горя Ян і Наталка кинулися зі скелі вниз взявшись за руки. З того часу та скеля або гора стала називатися Янталка.
Підвісний Чортів місток
Недалеко від палацу є красивий і трохи лякаючий підвісний місток, який також називають Чортів. Зараз він повністю металевий, а колись був дерев'яним (втім, ще зовсім недавно). Місток висить на досить значній висоті над прекрасною Россю, оточеною суворими гранітними скелями. Місце мальовниче.
Каштан Тараса Шевченко
Якщо пройти по містку (він праворуч від палацу) в парк можна побачити величезний старовинний каштан. Цьому каштану близько 200 років! І він тут був тоді, коли парк відвідував Т.Г. Шевченко. Дерево величезне, один з його стовбурів навіть зміцнювали бетоном з арматурою, але воно живе! З усіх боків, поруч, а також на стовбурах пускають коріння нові молоді каштанчики.
Станіслав Понятовський висадив в парку біля палацу свого часу безліч найрізноманітніших дерев, а скільки ж тут бузку! Навесні повітря в парку свіже і прекрасне. Птахи співають, дерева вбираються в свої зелені наряди, цвітуть квіти, а поруч на пагорбі старовинний замок.
Музей Івана Нечуй-Левицького, водоспад і понтонний міст в Стеблеві
Село Стеблів знаходиться зовсім поруч з Корсунь-Шевченківським і вже якщо ви приїхали в Корсунь-Шевченківський, можна глянути також і на пам'ятки в Стеблеві. Їх тут декілька.
Музей Івана Нечуй-Левицького
По-перше, для фанатів відомого українського письменника Івана Нечуй-Левицького буде цікаво побувати в будинку, де колись жив письменник, а тепер цей будинок став музеєм. Іван додав до свого прізвища Левицький псевдонім Нечуй, а в цілому він походить зі знатного козацького роду Леонтовича. У будинку-музеї безліч речей письменника, можна доторкнутися до історії!
До речі, відомий всім фільм «За двома зайцями» знятий за спільним твором Михайла Старицького та Івана Нечуй-Левицького. Михайло Старицький по суті обробив малосценічну п'єсу Івана Нечуя-Левицького «На Кожум'яках».
Храм і понтонний міст в Стеблеві
Церква в Стеблеві дуже красива з доглянутою територією. Прекрасний вид відкривається, якщо перейти по понтонного містку на інший берег річки Рось — крутий протилежний берег з храмом на височині, міст понтонний, який лежить на воді і переходячи через який здається нібито йдеш прямо по воді і чарівна тиха Рось, яка надихала на творчість і Івана Нечуй-Левицького та Тараса Шевченка, які бували тут і любили ці мальовничі краєвиди.
Водоспад в Стеблеві
Напевно, все люблять водоспади. Рух води зачаровує і змушує зупинитися на хвилину, вдихнути на повні груди і насолодитися красою моменту, красою життя і його швидкоплинністю... Водоспад утворюється при стіканні через шлюз зайвої води ГЕС, яка знаходиться неподалік. ГЕС була побудована ще в 30-х роках XX століття і є однією з найстаріших гідроелектростанцій в Україні.
З одного боку від шлюзу води зовсім мало, а ось з іншого боку Рось повноводна. Це і є дамба, шлюз ГЕС, завдяки якому і утворився цей невеликий водоспад, сюди і возять туристів на туристичні екскурсії.
Прекрасна і цікава вийшла прогулянка!
