Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Напевно, кожен чув уже про цей парк, який називають символом любові графа Браницького до своєї дружини Олександри.

По історії ж все не так романтично — будувала Браницька собі палацово-парковий комплекс в тому числі і на свої гроші (їй залишився величезний спадок від багатого і відомого свого дядька Григорія Потьомкіна, який спадкоємців не залишив жодного), назвала вона парк на честь себе самої. Та й сам шлюб був чисто політичним союзом (ну принаймні спочатку).

З'їздити подивитися парк звичайно ж потрібно. Хоча б заради прекрасного лісу і цікавої колонади «Луна», яка дивує своєю акустикою. У лісі безліч ставків і містків, та й кілька цікавих пам'яток парку, біля яких можна зробити красиві фото на пам'ять. Тільки потрібно відразу сфотографувати при вході карту парку, так як покажчиків всередині ніяких немає і орієнтуватися доведеться по інтуїції або питаючи людей навколо що де шукати.

Відразу слід орієнтуватися, що прогулянка цілком може зайняти годин так 5-6, так як територія парку досить вражаюча. Сховатися особливо ніде, тому під час дощу можна і намокнути (беріть з собою парасольки, якщо в прогнозах погоди очікуються дощі).

Як дістатися з Києва до Білої Церкви

Маршрутка Київ-Біла Церква. На сайті парку детально описано як можна доїхати до парку на власному авто або на маршрутці з Києва. І там же написано, що з Києва автобуси відправляються з трьох точок: залізничний вокзал (станція метро «Вокзальна»), метро «Либідська», палац культури «Україна».

Ми їхали з автостанції «Київ», яка знаходиться біля головної будівлі залізничного вокзалу. До Білої Церкви автобуси їдуть з платформ №31 і №32. Квитки можна купити прямо у водія перед відправленням на маршрут. На червень 2021 року ціна квитка на автобус Київ — Біла Церква складає 80 грн. Ми в неділю чекали повне завантаження автобуса всього 20 хвилин.

Час в дорозі займає близько 1 години 20 хвилин. Щоб поїхати в парк потрібно перейти дорогу на другу сторону, до автобусної зупинки. У парк їхати всього хвилин 15. Ми їхали на маршрутці №4, але туди йдуть і інші маршрутки (запитуйте у водія).

До речі, маршрутки на Київ стоять трохи далі автобусної зупинки, з якої потрібно їхати в парк. Їх видно по приїзду в місто прямо з автобуса.

Чому варто поїхати в дендропарк «Олександрія»

  • Це найбільший дендропарк в Україні.
  • І найстаріший в Україні і в Європі (заснований в 1788 році).
  • Тут росте 5000 дерев віком понад 200 років.
  • Тільки яблунь 117 сортів.
  • Середній вік дубів становить 250 років, найстарішому дубу в парку вже налічують вік понад 500 років.
  • У парку в цілому ростуть найстаріші дерева в Україні.

Історія розвитку, занепаду і відродження парку «Олександрія»

У 1774 році польський король Август Станіслав Понятовський отримав в довічне володіння найбагатше в Україні Білоцерківське староство і в тому ж році передав його великому коронному гетьману Польщі Францішеку Ксаверію Браницькому (за придушення хвилі селянсько-козацьких повстань — Коліївщини). 37435 чоловік було кріпаків!

У 1781 році Браницький одружився з улюбленою фрейліною імператриці Катерини II — Олександрою Енгельгардт. Це був політичний союз, а за нареченою було шикарне придане. Влітку молода пара жила якраз в своєму маєтку в Білій Церкві. Тепер уже Олександра Браницька надихнувшись красою парків в Європі, вирішила зробити подібний в своєму маєтку і назвала його на честь себе коханої.

Григорій Потьомкін був дядьком Олександри Браницької і саме вона отримала більшу частину спадщини після його смерті в 1791 році. Олександра хотіла увічнити його пам'ять (його життя і велич) і навіть планувала створити мавзолей Потьомкіну в парку, але на престол після смерті Катерини зійшов Павло Перший, який терпіти не міг Потьомкіна, тому від ідеї мавзолею і увічнення пам'яті дядька вона відмовилася.

За історії, створення парку почалося ще в кінці 18 століття — в 1787 році, за іншими джерелами в 1793 році. Створювали красу відомі в Європі архітектори-паркобудівельники. Наприклад, генеральний план парку розробив архітектор Мюффо, але також над парком працював не тільки він. Розробляли план парку на основі природного лісостепового ландшафту.

В цілому цими землями володіли цілих три покоління магнатів Браницьких, які отримували високі посади в Російській імперії і приймали в своєму маєтку іменитих і важливих для того часу гостей (наприклад, тут бували царі Олександр I і Микола I, цариця Олександра Федорівна). Вони навіть садили тут своїми руками дерева, які потім огороджували і вішали на чавунну огорожу мідну дощечку — на ній було написано хто і коли посадив це дерево.

Онук Олександри Браницької Владислав навіть посприяв будівництві тут електростанції для потреб маєтку і парку, а ще він був депутатом київського губернського дворянського комітету від Васильківщини і сприяв здійсненню головної реформи в 1861 році — скасуванню кріпосного права. Дружина Владислава стала останньою власницею маєтку і парку.

Парк «Олександрія» на початку XX століття

Революція 1917 року, потім перша світова війна. І цим все сказано. Як і все інше, парк теж постраждав. У 20-х роках він був відданий місцевому сільськогосподарському технікуму, який незабаром став інститутом. Дерева пустили просто на деревину.

При СРСР парк перейменували в честь болгарського революціонера Християна Раковського. При копанні водогону робітників не цікавила краса архітектури і природи. Археологічні знахідки просто зникали.

У 1937 році правда парк все-таки зробили заповідником.

Друга світова війна розтрощила і парк теж.

У 1946 році парк віддали під опіку Академії наук УРСР і по-тихоньку почалося відновлення парку.

Яким був парк «Олександрія» раніше в 18 столітті

Дерева завозили з усієї Європи! Зараз в парку прекрасна колекція самих різних дерев! У парку були такі складові елементи: Мала і Велика галявини, колонада «Луна», «Китайський місток», «Руїни», «Арочний місток», «Острів Марії», «Острів Троянд», а також фонтани і водоспади. Уздовж алей стояли бронзові і мармурові скульптури, вази.

Західна частина парку була відведена під мисливські угіддя, а це приблизно третина парку.

У 19 столітті парк відвідували різні відомі поети і письменники, художники.

Визначні пам'ятки парку «Олександрія» в Білій Церкві

Парк Олександрія в Білій Церкві

Парк дуже красивий, особливо влітку, коли навколо свіжо і зелено, вітер шумить високо в кронах дерев, сонечко гріє, навколо така краса, проста прогулянка викликає масу приємних емоцій!

Парк Олександрія в Білій Церкві

У дендропарку ростуть дійсно величезні дерева, судячи по товщині стовбурів деяких їм може бути і по 500 років. Один, напевно, не обхопить навіть і 7 осіб. Скільки ж століть він пережив?

Спробуємо розповісти коротко про красу дендропарку, його родзинки з описами і фото.

Дідинець

Землі дісталися Браніцьким разом з людьми і будівлями. Так Браницька перетворила колишній готель Аустерію в свій графський палац. Втім, напис назви готелю з будівлі не знімали, а продовжували так і називати літню резиденцію Браницьких. Поруч з палацом розміщувалися господарські споруди і будівлі: приміщення для охорони, їдальня для слуг, аптека, стайня, каретні сараї, кухні, пекарня, кондитерська.

В архітектурно-рослинний комплекс входили: коротка каштанова алея, найдовша і широка головна алея, романтична соснова алея, велична ялинова і тіниста липова алея, берсо з граба, танцюючі дуби.

Сосновая аллея в парке Александрия в Белой Церкви

На території парку кілька будівель, нижче на фото одної з них. Мабуть на капітелі вивішений герб Браницьких, одним з його елементів є кінь. Також в парку є скульптура голови коня з ведучими до неї сходинками.

Дідинець в парку Олександрія

Трохи далі було чотири двоповерхові павільйони. Трохи далі на південь танцювальний одноповерховий павільйон (він зберігся до наших днів). В цілому, комплекс будівель іменувався Дідинець. Трохи далі був також одноповерховий Гетьманський павільйон Ксаверія Браницького. І ще трохи далі ще один для особистих козаків Гетьмана.

Недалеко від Аустерії був економічний двір (зараз в будинку економа тут розташована адміністрація парку). Житла працівників і майстерні, оранжерея, квіткове господарство, фруктовий сад, поруч рибні ставки. Сад «Мур» був обгороджений кам'яною цегляною стіною, які захищали дерева від холодних вітрів. Були поруч різні сади і городи.

Всередину саду ми не потрапили, так як був святковий день і ворота закрили прямо перед нами. Ну що ж, довелося сфотографувати його хоч зовні. Ось тут видно цегляну стіну саду.

Сад Мур в парку Олександрія

Композиція «Варна»

У 1829 році на честь взяття турецької фортеці в місті Варна російськими військами (в складі яких був зять графині М. Воронцов) в парку неподалік від літнього палацу Браницьких встановили композицію зі стягнутих обручем двох уламків скель, які стояли на острівці, оточеному ровом. У ніші стояла скульптура.

Колона печалі або колона «Пелікан»

Старожили Білої Церкви розповідали свого часу, що зверху на капітелі колони було вирізано з каменю гніздо хижого птаха з великим дзьобом. Я. Ліппоман писав про неї в своїх нотатках: «...пелікан сидить, своїх діток годуючи милість батьківську висловлює». Та й колона смутку була б зверху надламана або зламана, якби вона означала печаль. Це було б більш символічно. Ціла ж красива колона більше схожа на тріумфальну. Точний час створення колони невідомий.

Павільон Ротонда

Ротонда в парку Олександрія

У східній частині парку сад «Дружній» (перед входом в нього був ще напис про дружбу) з ротондою у вигляді раковини і бюстом князя Г.Потьомкіна. До речі, ротонду можна побачити і зараз. Кажуть, що Ротонда була центром і лише частиною меморіального комплексу на честь Потьомкіна, а є ще й підземна частина (може і є, поки це лише легенда).

Всередині ротонди знову стоїть бюст Потьомкіна, закритий від відвідувачів гратами. Не покидає відчуття чогось незакінченого в композиції, здається, що тут прихована якась таємниця або ж просто відновлено було не все, хто знає. Зараз же тут просто бюст за гратами в красивій ротонді.

І тут теж класицизм. Частина потовщеної стіни з внутрішнім отвором у вигляді арочного порталу, під ним масивний архітрав. Знову улюблені грецькі колони з капітелями коринфського ордера.

Джерело «Лев»

У парку є багато місць де на поверхню пробиваються джерела з холодною водою. Найвідоміше джерело — «Лев», біля скульптури лева, який ніби охороняє джерело. Вода в джерелі насичена радоном. Температура води постійна весь рік і становить 9 °C. Поруч ще одне джерело, і його теж охороняє ще один лев.

Колонада «Луна» або амфітеатр

Колонада Луна в парку Олександрія

Колонада «Луна» виконана у вигляді грецького амфітеатру. По суті це напівкругла стіна з фасадом у вигляді галереї, що складається з 14 колон. Обидва входи виконані у вигляді прямокутних приміщень з фронтонними портиками і чотирма колонами. Колись тут стояли скульптури і вази.

Тут цікава акустика. Якщо прошепотіти щось в одному кінці колони, відмінно можна почути це в іншому кінці колони, хоча і обидва кінці розділяє відстань у 34 метри! Ми, звичайно ж, по приїзду відразу і вирішили перевірити акустику. Ми не шепотіли, але розмовляли один з іншого досить тихо, перебуваючи в двох різних кінцях колонади. Чути, дійсно, дуже добре, прямо, як ніби співрозмовник стояв поруч в метрі. Зрозуміло, що чули ми відлуння одне одного, але досить гучне. Цікавий досвід.

Кажуть, що колись саме тут грав оркестр.

Китайський місток

Китайський місток у парку Олександрія

З нього відкривається вид на верхнє озеро з водоспадом і нижнє озеро. Побудували його з граніту і пісковику. В кінці XIX століття тут поставили скульптури китайця і китаянки. Кажуть, що потрібно загадати бажання і потерти китайського мудреця за бороду і воно обов'язково збудеться.

Труть китайцеві не тільки бороду, а й ногу (хтось щось знає або придумують нові міфи по виконанню бажань?). Загалом, місток багато тут люблять і сфотографувати його без людей проблематично. Містків, до речі, в парку досить, є й інші симпатичні, але не такі популярні (може, тому що без скульптур поруч?).

Турецький будиночок

Побудований після турецької кампанії 1828 року. У його стіни було вмуровано мармурові плити з написами древнетурецькою мовою — вихваляння шаха Махмуда Хача Газі, який побудував фортецю в місті Варна. Після взяття фортеці російськими військами, фельдмаршал Румянцев привіз їх Браніцьким як трофей.

Колона Енца

У 1815 році парком став завідувати молодий садівник з Берліна Август Енц, який пропрацював тут садівником аж цілих 54 роки. На знак подяки Браницькі поставили в парку пам'ятну металеву колону в його честь.

Руїни

Руїни в парку Олександрія

Побудовано в кінці XVIII століття. Вони нагадують якийсь зруйнований храм часів Стародавньої Греції. Саме цього і домагалися зробити творці. А ще вони виконують підпірну функцію, тобто виступають і в якості контрфорса. Красивий водоспад прикрашають руїни. У центрі розташований оглядовий майданчик, з якого відкривається вид на річку Рось. Така архітектурна композиція в Україні єдина.

Руїни дійсно притягують. Є в них щось таємниче, та й плюс маленький водоспад, а навколо така краса — річка, лебеді, пташки співають, листя на деревах шумить. Краса!

Руїни в парку Олександрія

Колона «Глобус»

На колоні з піщанику встановлено срібний глобус (земну кулю), оперезану срібним обручем. На глобусі картосхема земельних володінь графів Браницьких (у співвідношенні до Земної кулі).

Лава декабристів

Лава декабристів в парку Олександрія

Встановлено в 1992 році на честь гвардійських офіцерів і декабристів, серед яких Пестель, Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол і які не раз відвідували цей парк в свій час.

Урочище Палієва гора

Крутий кам'яний схил висотою 27 метрів. Тут в 1702-1704 роках був табір одного з козацьких загонів Семена Палія. Навіть зараз тут можна побачити залишки земляних укріплень козаків з тих часів. Красиві види на Рось відкриваються з цієї гори. Є легенда, що в горі знаходяться старовинні підземні ходи, які можуть вивести в тому числі і до річки внизу.


Всередині парку немає ні покажчиків, ні карт, ні схем місцевості, а сам він досить великий, тому до деяких пам'яток ми так і не дійшли, гуляючи по парку годин 5. Правда, є покажчики кафе.

У парку дуже красиво! Тут багато води з качками і лебедями (ставки різної величини), тут же і мальовнича річка Рось. Співають пташки, шумить листя, в тіні дерев не так спекотно навіть в самий задушливий спекотний літній день. Всюди радує душу зелень і багато-багато місця для прогулянок. По алеях розташовані лавочки, можна посидіти відпочити.

Архітектурні ансамблі доповнюють статуї, колони, містки, масивні чавунні вази і клумби, алеї дерев. Гарно, красиво, приємно, чисте повітря. Прекрасне місце для відпочинку.


Цікаво по темі — Чи варто їхати на екскурсію до Білої Церкви