Виберіть свою мову

Про дендрологічний парк Софіївка в Умані вже стільки написано та переписано. Його знають, мабуть, у всьому світі. Туристам розповідають, що це парк справжнього кохання графа Станіслава Щенсного Потоцького до своєї дружини грецького походження Софії Глявоні. Що кохання було настільки величезним і красивим, як цей прекрасний сад з великою кількістю виняткової рослинності.

Ну який багатий граф не дозволить своїй дружині будувати все, що вона захоче, тим більше будувати парки, як у Європі здається, навіть було модно в той час (та ще й так, щоб було максимально шикарно і щоб всі про це заговорили) Правда, дружиною вона стала не одразу — довгий час (кілька років) граф Потоцький платив чоловікові Софії за право близького спілкування з його дружиною (звучить некрасиво, але якось так нам і розповідає про це Вікіпедія).

Софіївка — зразок пейзажного паркового мистецтва

Парк «Софіївка» є прикладом садово-ландшафтного мистецтва кінця XVIII – першої половини ХІХ століття.

Також Вікіпедія розповідає про те, що Софія була відомою куртизанкою, шпигункою та авантюристкою, навіть якийсь час вона була наложницею султана, та й загалом мала багато відомих коханців, але кохання було одне — граф Станіслав Щенсній Потоцький. Та й у графа вже була на той момент діюча (друга) дружина Юзефіна Мнішек, яка подарувала Потоцькому 11 дітей. Складно сказати, що любові між подружжям не було, але чомусь про любов говорять лише до гречанки Софії.

До кохання через усі перешкоди

Тільки через 10 років після знайомства і через 8 років після початку відносин Потоцький зміг одружитися з Софією, адже для цього йому необхідно було розлучитися зі своєю дружиною, а ще заплатити чоловікові Софії Вітту 2 мільйони польських злотих (до речі, чоловіком Софії був генерал російської армії, а вона сама була таємним агентом російського уряду). І ось нарешті всі негаразди закінчилися і в 1798 закохані одружилися, оселилися в Умані і почали займатися господарством. Народила Софія Станіславу п'ятьох дітей, а він подарував їй величезний сад, який назвав на честь коханої своєї третьої дружини Софіївка. Життя їх стало нарешті спокійним і звичайним, без політики і воєн.

1800 року граф Потоцький закладає парк і дарує його своїй коханій дружині на день народження. Керівництвом будівництва займається польський військовий інженер Людвіг Метцель. За фактом будують парк кріпаки Умані (кілька років у парку щодня працювали по 800 кріпаків).

Кілька тисяч душ селян Уманського староства працювали по суті на те, щоб граф будував парк, оскільки всі доходи з цього староства йшли на його будівництво. Навіть викопали підземну річку Ахеронт завдовжки 224 метри.

У 1805 році граф Станіслав Щенсний (у перекладі з польської означає Щасливий) Потоцький помирає, не витримавши зради коханої дружини з його ж старшим сином, і Софія бере кермо влади в свої руки.

Станіслав Потоцький заробив величезний статок (в Україні йому належало близько півтора мільйона гектарів землі, на нього працювало близько 130 тисяч кріпаків), хоча батьки залишили йому величезний маєток, але також і величезні борги. Вікіпедія точно не розписує як він заробив свої статки, більше розказано про його зраду своєї батьківщини Польщі (на той час Річ Посполита) та служіння російській імператриці Катерині II.

Прагнення до гармонії та краси

Кожна здорова людина по суті прагне створити навколо себе гармонію та красу. Тому ми купуємо гарні речі та робимо ремонт у будинку чи квартирі. Тому ми купуємо дачну ділянку та висаджуємо там окрім овочів прекрасні квіти. Тому у нас на підвіконнях ростуть квіти, а на кухні висить новий рушник із стародавніми орнаментами.

Чим насправді туристів приваблює парк? Насамперед красою, а ще тут важлива історія, адже саме історію продають ще дорожче, ніж прогулянку гарними місцями.

У композиціях парку можна вгадати сюжети з міфології Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Тема античної Греції тут провідна.

Всесвітньо відомий парк про кохання та красу розташований у північній частині міста Умань Черкаської області на берегах річки Кам'янка. Витончені скульптури античних богинь та богів, сюжети "Іліади" та "Одіссеї" Гомера. Тінисті крони дерев прекрасного англійського парку віком понад 200 років сховають від палючого проміння літнього сонця. Гарні водоспади та незвичайні каскадні озера чекають на гостей, щоб розповісти про почуття графа до Софії.

Можна покататися на човні підземною річкою Ахерон і нагодувати білок горішками. А ще можна покататися на поромі, гондолі та катамаранах.

Тераса Муз, міст на острові Анти-Цирцеї, Головна алея, Англійський парк, Китайська альтанка, Скеля смерті, Єлисейські поля, підземна річка Ахеронт...

Парк зазнав свою історію безліч змін і дійшов до наших днів у досить зміненому вигляді.

Коротка історія парку Софіївка

  • В 1800 Станіслав Потоцький закладає парк і дарує його своїй коханій дружині Софіє, називає парк на її честь.
  • 1832 року спалахнуло польське повстання і володіння у Потоцьких забрали та віддали Київській казенній палаті. Микола I взяв та й подарував Умань своїй дружині — Олександрі Федорівні і з того часу парк почали називати — Царицин сад.
  • Після революції влада змінилася і змінила назву. Тепер це став Сад ІІІ Інтернаціоналу.
  • У 1929 р. територія оголошена національним заповідником.
  • Парк дуже сильно було пошкоджено під час другої світової війни.
  • 1946 року виділили на відновлення та ремонт парку аж цілий 1 мільйон рублів! І розпочалися відновлювальні роботи.
  • У 1956 році всі скульптури в парку були замінені на їх копії з органічного скла або гіпсу, а оригінали скульптур були передані до сховища (але Вікіпедія не каже, де було це сховище — дуже хотілося б глянути на оригінали статуй).
  • У 1980 навесні трапилося стихійне лихо через страшну повінь, яку викликала безсніжна та морозна зима. Повінь змивала все на своєму шляху і багато чого було зруйновано. Довелося відновлювати та реставрувати багато об'єктів.
  • З 2004 року офіційна назва — Національний дендрологічний парк «Софіївка».

Парк Софіївка: що було та що стало

З часу будівництва парк зазнав різних змін. Що було тут від початку після створення і що змінилося з часом?

Головний вхід вулицею Садовою. Башта з головними воротами збереглася з часів побудови (1850-1852гг.). Огорожа багато разів змінювалася. Будинок творчості має на вершині оглядовий майданчик. Там і ресторан, і готель, і сауна. Головний вхід за стилістикою схожий на вхід до Афінського ринку, а деталі сторожових веж запозичені із храму богині Вести у Тіволі (Італія).

1841 року тут була дерев'яна альтанка у формі гриба для караульного солдата. За сто років її відновили.
Тарпейська скеля праворуч від Головної алеї названа так само, як південно-західна стіна Капітолійської фортеці Стародавнього Риму (є і зараз). За Потоцьких тут закінчувався парк.

Спочатку, за задумом головного архітектора парку Метцеля, в'їзд у парк був там, де зараз знаходиться другий вхід до парку з боку вулиці Київської. На конях до парку під'їжджали за часів Потоцьких сучасними вулицями Київською та Тищика.

У парку можна побачити деяку ілюстрацію до окремих частин поем Гомера «Іліада» та «Одіссея». То задумав архітектор? Та й загалом парк здебільшого створено на тематику античної Стародавньої Греції та Риму.

Вода у фонтани надходить підземним водопроводом, викладеним з гранітного тесанного каменю по чавунних трубах, покладених під невеликим нахилом, самопливом, подається у фонтан. Геній інженерної думки тут попрацював на славу. І цей початок 19 століття! Загалом вода тут між собою пов'язана з усіма водними спорудами між собою. Самопливний спосіб подачі води... Дуже цікаво. Нагадало акведуки в античність, коли вода з гір текла в міста трубами завдяки певному ухилу, тобто самопливом за фактом.

За фактом колись тут був практично пустир і люди змогли створити з нього цілий витвір мистецтва! Грошей та людей у Потоцького було з лишком, тому уяві архітектора було де розгулятися.

Точні архітектурні форми та високі колони в доричному стилі за правилами архітектури Стародавньої Греції роблять павільйони одночасно простими та вишуканими.

Що у Софіївці збереглося з часів Потоцьких?

У перший період створення парку побудовано такі споруди, що збереглися до наших днів:

  • великий водоспад
  • площа зборів
  • грот Локоток і Горіх з гранітними сходами
  • шлюзове обладнання для амстердамського шлюзу (воно пропускало човни з верхнього озера в підземну річку Ахеронт і назад, також спускало воду з озера)
  • острів Анти-Цирцеї кріпаки насипали вручну у формі овалу для гарного огляду озера в цілому
  • підземна річка Ахеронт (довжиною 211 м під землею, шириною та висотою по 3 метри, глибина води всього 1 метр)
  • кілька дубів у Дубинці
  • фонтан Семиструй

Всі оригінальні скульптури (напевно, мармурові) були замінені на прості недорогі копії ще в 60-х роках XX століття.