Люди Сонця
Є люди Сонця, їх життєвий зиск —
це чиста посмішка й веселий норов.
Із натовпу їх виділяє наче блиск
енергія навколо й теплий погляд.
Вони легкі, прості й наче вільні.
Їх не бентежить негатив життя.
Енергія в них просто неймовірна.
В ній сила роду й майбуття.
Відкритий погляд, крила за плечима
І дух свободи прям горить в очах,
І воля до життя в них незгасима.
Вони забули що такє відчути страх.
Вони йдуть поряд й тебе надихають,
Залагоджуючи рани на душі.
Ти відкриваєшся і знов літаєш,
Ти знову вільний на своїй землі.
© Ірина Лобас, 2016 р.
Інша поезія автора: