Патріотичні вірші на українській мові про рідну чарівну Україну, про життя і кохання (автор — Ірина Лобас):
- Моя Україна
- Квітка кохання
- Люди Сонця
- Князю Святославу
- Ми не вмремо
- Скажи як жить
- Забуте
- Як сталася негода, не нервуй
- Життя як іспит
- Бурштин
- Весняні води
- Світло і темрява
- Я — Осінь
- Прийшла зима
- Поезія рун вікінгів
- Життя летить — не помічаєш
- Слово — то великая сила
- Вік людини — просто цифри
- Клятва пари
- Я — Літо
- Про дружбу
- День Незалежності України
- Коли надії б'ються вщент
- Вірш про борщ
- Я так жила, що ніби й не жила
Я буду черпати в тобі свою енергію й натхнення.
Я прийду з сонцем навесні, й тобі світитиму щоденно.
Я буду сильною, мов скеля, щоб ти зміг зпертися в бою.
Над нами буде синє небо, нас зорі кличуть в боротьбу...
Природа - матінко моя,
Така прекрасна, чарівна,
Різноманітна і всесильна,
Страждаюча так часто й сильно
Та врешті-решт ти знову вільна...
Можна бути разом і не знать обіймів.
Кілометри відстаней не розділять рідних.
Рідні не по крові можуть бути рідніше тих,
З ким ми поєднані самим важливішим.
Закрию очі - бачу знову,
як солнце листя золотить
і, пробиваючись крізь нього
шепоче: "Пам'ятай цю мить..."
Вже все написано і все вже сказано.
Чому ж шукаю слів відповісти собі
Що головне в житті, що просто бажане,
Як віднайти себе, свій власний шлях в житті?
А море все кличе, а море шепоче.
Відчути б тепло, затримати час.
Відчути б пісок, що ноги лоскоче,
Вдихнути б всій груддю, забутися враз.
Вже листя сохне і пелюстки на жаль...
Така краса вщуха. Таке життя. Печаль.
Роки ідуть і кожен рік все швидше.
Лиш зміни зовні. Душа — як і раніше...
Хай буде радість кожен день,
душа співає і радіє,
життя наповнене натхнень
і серце сповнене надії.
© Ірина Лобас
Інша поезія автора: