Я — Осінь. Я люблю дощі,
що тихо стукають в вікно,
холодну паморозь вночі,
і вдень по-літньому тепло.
Я одягну дерева в жовте,
то Сонця колір, знак тепла,
що вже уходить літо довге
і наближається зима.
Проллюся зливними дощами,
омию землю, розкладу
опале листя під ногами,
красою всіх заворожу.
Холодний вітер — зміна сонцю,
а потім спека навпаки,
і знову дощ б'є по віконцю —
то перші забавки зими.
Я веселюся, я сумую.
Я граюсь з листям й вітерцем.
Природу до зими готую,
потроху зменьшуючи день.
Я — Осінь, я прийшла з врожаєм,
із димним запахом багать.
Клин журавлиний відлітає.
Природа тихо засина...
© Ірина Лобас, березень 2017 р.
Інша поезія автора:
