Я ніби Фенікс — знов жива,
хоч вчора все іще палала.
Я вчора все іще вмирала.
Я вчора все іще не знала,
що будуть сили,буде віра,
що відростуть зітлівші крила,
розправиться душа від гніту
і полетить з пітьми до світу,
щоб знову вірить у дива,
щоб знову відчувать життя.
© Ірина Лобас, 2020 р.
Інша поезія автора: