Немов рушник, вологий й теплий.
В обіймах твоїх я немов
Знайшла свій дім, який давно
Шукала скрізь і всюди мерзла.
Та дім не десь, це — стан душі.
Він може бути де завгодно.
Знайшла я свій коли мені
Світило сонце, аж пекло
І я нарешті вся зігрілась
А вітер цілував в чоло.
І обійняв — ось і зустрілись.
Дім там, де сві́тло, де тепло́...
© Ірина Лобас, 2021 р.
Інша поезія автора: