І біль, і розпач, і журба.
І холод, дикий холод в душах.
Надії майже вже нема,
страх розповзається і душить...
Та вже пішли весняні води,
сильніш стає поток швидкий.
Він розганяється в негоді,
його ніяк не зупинить.
То бійтеся того потоку,
бо він знесе все на шляху,
він прибере сміття всіх років
і наведе знов чистоту...
© Ірина Лобас, березень 2017 р.
Інша поезія автора:
