Моя Україна...
Моя роздерта понівечена країна,
Мій рідний край рясніє в крові.
Де кожен день народ бідніє,
Багатий більше багатіє
І не міняються ці ролі...
Повстале серце прострелили,
Розбили вщент надію й віру.
Мою країну розкроїли
І вбили у людей довіру
І вже не буде того миру
Та й ми не будемо такими ж...
Герої дивляться з небес.
Їх душі з нами кожну мить.
І майже кожен з нас борець.
Вся нація в огні і болі.
Живе і бореться, кричить.
І серце кожного болить
За милу рідну Батьківщину.
За рідну землю, за Вкраїну
Віддали кращі свою кров,
свій ген нового покоління,
І душу, тіло і любов.
Кричить нестримно Україна.
Вже й сліз немає — тільки біль.
Лікує рани й знову в бій.
В бою без правил очманіла...
© Ірина Лобас, 2016 р.
Інша поезія автора:
