Затамую подих.
Полечу
до зірок у небі.
Покажу
як то буть зі мною
на землі.
Завжди буду поряд -
лиш скажи.
Стільки тисяч років
вже пройшло.
Я тебе шукала
і знайшла.
Ти мене забув,
та не біда!
Клятву пари знову
ти згадай:
"Я тебе кохаю назавжди,
я тебе прикрию на війні,
буду поряд тебе в лихо і в раю.
Ти моя навіки, бо люблю."
Були ми з тобою
парою завждИ.
Розлучили потім
вороги.
Стали ми слабкими -
сила вже не та.
З часом позабули
головні слова.
Залишилась тільки
в нас печаль,
сум і біль за втраченим,
дикий жаль.
Пригадати втрачене
не могли.
Ми були розділені
на чужі світи.
Ми не пам'ятали,
що були удвох -
закляття накладене
на обох.
Та знайшла я в записах
чаклуна
нашу клятву пари
і згада:
"Я тебе кохаю назавжди,
я тебе прикрию на війні,
буду поряд тебе в лихо і в раю.
Я твоя навіки, бо люблю."
© Ірина Лобас, липень 2020 р.
Інша поезія автора:
